• вологої оліготрофної чистої бучини чорницевої (97 р.), IV - вологої евтрофної чистої бучини зеленчуково-волосистоосокової (33 р.), Любинецьке лісництво Сколівського держлісгоспу;
• 1 - стовбури,
• 2 - живі гілки,
• 3 - пагони поточного року,
• 4 - листя,
• 5 - плоди,
6 - сухі гілки; біогеогоризонти: ІМЕТ - інтенсивної матеріально-енергетичної трансформації,
ПМЕТ - послабленої матеріально-енергетичної трансформації,
КСА - кроново-стовбурової акумуляції, СА - стовбурової акумуляції.
ґрунті та ступінь вимивання рухомих сполук низхідними потоками води. За цим автором у лісових біогеоценозах вирізняються такі біогеогоризонти:
АА - активної акумуляції сирого енергетичного матеріалу у вигляді підстилки;
А - акумуляції гумусових речовин (відповідає товщині гумусового горизонту);
ІТ - інтенсивного транзиту гумусових і найрухоміших мінеральних сполук та відносно невеликого збіднення на них (зумовлений малою активністю біогеоценотичним процесів і низьким насиченням кореннями);
ВА - вторинної акумуляції (вмивання) органо-мінеральних сполук зі зміною їх фізичного стану;
ГТ - глибинного транзиту або накопичення тих органічних і мінеральних сполук, що випали з біотичного кругообігу.
Рис. 3.3. Вертикальний розподіл фракцій фітомаси в біогеоценозних екосистемах:
Ще одною структурно-функціональною одиницею біогеоценозної екосистеми можна розглядати ценопопуляції, тобто сукупність особин одного виду, що знаходяться в її просторових межах. Основною вимогою до вирізнення такого структурного компонента повинно бути те, щоб оцінку його ролі в екосистемі проводити не за методиками популяційної біології, а за критеріями його участі в екосистемних процесах, тобто продукуванні біомаси, трансформації речовини та енергії, біотичному кругообігові, взаємодії з іншими структурно-функціональними блоками.
Поділ біогеоценозних екосистем на структурно-функціональні компоненти має не лише науково-пізнавальне значення. Впливаючи на структуру консорцій едифікаторних видів шляхом інгібування чи стимулювання діяльності консортів, змінюючи співвідношення площ окремих парцел шляхом зміни зімкненості лісостану, осушення чи зрошення лук, внесення добрив чи формування мікрорельєфу (на зрубах чи в лісових культурах), регулюючи щільність фітомаси в біогеогоризонтах і співвідношення між ними (в лісових екосистемах це найчастіше здійснюється за допомогою рубок догляду, а в лучних - шляхом поверхневого поліпшення), формуючи склад ценопопуляції шляхом штучного добору (селекції) тощо, можна істотно впливати на біогеохімічні, біопродукційні, енергетичні та інші процеси, підвищувати захисні та інші корисні функції екосистем.
Ландшафтні екосистеми. Провідною ознакою ландшафтних екосистем є територіальне й функціональне поєднання біогеоценозних систем і міжбіогеоценозний (міжекосистемний) речовинно-енергетичний обмін. Тому основним їх структурним блоком, безумовно, є біогеоценоз. Важливим чинником різноманітності ландшафтних екосистем є рельєф.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біогеоценозні екосистеми“ на сторінці 2. Приємного читання.
