Розділ «5.8. Геоекологічне обґрунтування проектування лісогосподарських природно-технічних геосистем»

Основні ознаки оптимальної структури лісу такі:

- відповідність лісистості території зональним науково обґрунтованим нормативам;

- наявність просторової збалансованості між лісовими насадженнями, землями сільськогосподарського призначення, об'єктами промислового будівництва, системами розселення;

- забезпечення пропорційності між обсягами приросту лісових насаджень, розмірами лісоексплуатації та використання різноманітних природозахисних властивостей лісу;

- відповідність порідного складу і вікової структури лісових насаджень природнокліматичним умовам і соціально-екологічним вимогам, що забезпечує безперервне комплексне використання всіх продуктів і дарів лісу.

У природі ліси оптимальної структури, як правило, не зустрічаються; їхнє створення - це справа майбутнього лісового господарства. Забезпечення сталого розвитку України потребує насамперед значного розширення площі лісів. Для збільшення площі лісів можуть бути використані низькопродуктивні землі, які неефективно використовуються у сільському господарстві, на площі 4—4,5 млн. га. Ліс як елемент географічного ландшафту формує відповідне екологічне середовище території. Цінність лісу визначається тим ефектом, який досягається в процесі лісокористування, а також його впливом на компоненти природного середовища - ґрунти, воду, атмосферне повітря. На кожній конкретній ділянці лісу переважну цінність отримують протиерозійні, водоохоронні, експлуатаційні функції тощо. Науково обґрунтоване встановлення пріоритетної функції лісу за елементами території (рельєфу) дозволяє організувати цілеспрямоване високоефективне ведення лісового господарства без шкоди для навколишнього середовища.

Існуюча на сьогодні класифікація лісів за цільовим призначенням далека від досконалості. У лісах першої групи (природоохоронні ліси) виділено дуже багато категорій - 17. Разом із тим, не визначено, чим вони по суті (крім назви і декларацій) відрізняються одна від іншої. Нормативи їхнього виділення недостатньо обґрунтовані та не забезпечують належного розмежування між лісами різного призначення. Виходячи із сучасного стану лісів України, режиму їхнього використання і проведення лісогосподарських заходів, доцільно виділити 4 категорії лісів замість 17 існуючих. Кожна з цих категорій може включати функціонально близькі "підкатегорії", але основи господарювання мають бути розроблені за типами лісу. Отже, пропонуються такі категорії лісів:

- 1-ша категорія - ліси природно-заповідного фонду, до яких належать існуючі заповідники, пам'ятки природи, меморіальні ліси та ліси наукового призначення.

- 2-га - особливо захисні ліси. До їхнього складу залучаються протиерозійні ліси на крутих схилах, ліси санітарної охорони водних джерел, уздовж нерестовищ, лісопарки, національні природні парки, державні смути, байрачні, міські ліси.

- 3-тя - водоохоронно-захисні ліси. До них належать водоохоронні, природозахисні, зелені зони, захисні смуги вздовж доріг.

- 4-та - ліси експлуатаційного (промислового) призначення. Ліси мають цільове призначення тільки в тому випадку, якщо вони виділені в окрему категорію, для якої встановлені цілі лісовирощування та адекватна їм система лісогосподарських заходів, тобто режим лісового господарства. Таким чином, категорія лісів - це територіально відокремлена частина земель лісового фонду, однорідна за цільовим призначенням, з визначеною метою лісовирощування і відповідним режимом лісокористування, рівень якого визначається віком стиглості і віком рубки насаджень.

5.8.4. Шляхи реалізації геоекологічних принципів при проектуванні лісогосподарських ГТС

У конкретних умовах, які визначаються природними та господарськими особливостями регіону, шляхи впровадження природоохоронних принципів у практику проектування лісогосподарських ПТГС можуть бути дуже різноманітними. Розглянемо деякі найбільш характерні з них.

Проектування просторово-часової природно-технічної геосистеми. Існуюча практика здійснення суцільних рубок, яка визначається, як правило, лише економічними факторами (насамперед незацікавленістю заготівників у тонкомірній деревині) має суттєві недоліки як з геоекологічних, так і з економічних позицій. При цьому з лісосік забирають лише великі стовбури дерев, а "тонкоміри" (загальним об'ємом нерідко більше 15-20 м3/га) залишаються на вирубках. Недобір деревини заповнюється на нових ділянках знов за рахунок великих дерев. При цьому площі вирубок збільшуються на 15-20 %.

Залишення на лісосіках при суцільних рубках тонкомірних дерев має ще один негативний наслідок. Річ у тому, що переважна частина цих дерев буває або зрубана, або сильно пошкоджена в ході лісоповалу, а окремі дерева, що збереглися та виросли під захистом лісу, не можуть протистояти вітру і дуже скоро гинуть. У результаті територія вирубки стає заваленою великою кількістю деревини, яка гниє. Спалювання її досить дороге, до того ж, після цього ґрунт на багато років стає практично безплідним. Природне лісовідновлення на таких лісосіках звичайно є неефективним, оскільки воно відбувається переважно за рахунок малоцінних дрібнолистих порід (осини, берези). Лісопосадки ж тут важко здійснювати: залишені тонкоміри та інші залишки не дозволяють використовувати для посадки лісу необхідні механізми, а застосування для цього ручної праці є дуже малопродуктивним.

Цю проблему доцільно розв'язувати на основі комплексного, системного підходу до всього ресурсного циклу - від заготівлі деревини до її перетворення у готовий продукт. Тобто в першу чергу необхідно розв'язати проблему утилізації некондиційної деревини та лісосічних відходів. Урахування зв'язків, притаманних лісогосподарським ПТГС, дозволяє поліпшити багато геоекологічних та економічних показників у лісозаготівельних комплексах. Так, наприклад, якщо лісосіки після суцільних рубок повністю звільнені від лісу та залишків і не мають великих порушень ґрунтового покриву, їх зручно та вигідно використовувати для посадки лісових культур (рис. 32).

Що стосується вибіркових рубок, які сьогодні проводяться, то вони також дуже далекі від досконалості. Тобто деревостої вирубаються переважно поблизу від доріг, часто на порівняно крутих схилах, при цьому значна частина молодих насаджень (іноді більше 50 %) гине або ушкоджується від лісоповалу, тракторів і транспортованих дерев. У результаті на ділянках вибіркових рубок лісові ландшафти істотно порушуються, посилюється поверхневий стік, розвивається ґрунтова ерозія, природне лісовідновлення відбувається дуже нерівномірно та переважно за рахунок дрібнолистих порід. Найважливішою умовою підтримання експлуатаційних лісів у належному стані при здійсненні вибіркових рубок є дбайливе ставлення до молодих насаджень. При цьому дуже важливим є доцільне розміщення шляхів руху транспортної техніки і суворе проходження цими шляхами, що набагато зменшує площу, на якій порушуються молоді насадження і ґрунтовий покрив.

Рис. 32. Комплекс найважливіших заходів, що забезпечують високий рівень охорони природи на території лісогосподарської ПТГС

Надати лісогосподарським об'єктам експлуатаційного профілю властивостей просторово-часових систем може також реалізація правила постійного користування лісом. Цього правила, яке склалося в лісових господарствах деяких районів Європи впродовж більше двох століть, дотримуються за допомогою таких показників діяльності господарств, як безперервність, стабільність, рівномірність, ритмічність. Для виконання цього правила особливо важливим є виконання таких дій:

- забезпечення безперебійного заміщення запасів деревини таким чином, щоб вилучена речовина незабаром отримувала компенсацію у вигляді однакових за якістю нових запасів зрілого лісу;