У промисловості за межу переносимості використовують гранично допустиму концентрацію (ГДК). Ця концентрація визначена як максимально допустима, яка при постійному впливі на людину протягом робочого дня не викликає через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що виявляються сучасними методами діагностики. Проте ГДК у повітрі робочої зони, як правило, відноситься до восьмигодинного робочого дня і не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у випадках, коли вплив СДЯР на людей перевищує 8 годин. Гранично допустимі концентрації основних СДЯР наведені в табл. 6.5.
Таблиця 6.5
Гранично допустимі концентрації СДЯР, мг/м3
| Показник | Аміак | Гідразин | Оксиди азоту | Сірчистий ангідрид | Фосген | Окис вуглецю | Ціаністий водень |
| Клас небезпеки | 4 | 1 | 2 | 3 | 2 | 4 | 2 |
| ГДК у повітрі робочої зони | 20 | 0,1 | 5 | 10 | 0,5 | 20 | 0,3 |
| ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів: | |||||||
| Максимальна | 0,2 | - | 0,085 | 0,5 | - | 3 | - |
| Середньодобова | 0,2 | - | 0,085 | 0,05 | - | 1 | 0,01 |
Характер можливих хімічних аварій
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Токсичні властивості СДЯР“ на сторінці 3. Приємного читання.
