• середні – при 20% від LD50;
• легкі – приблизно при 10% від LD50.
Величини РD60, IDб0, LDб0 е шкірно-резорбтивними токсодозами, окрім них використовуються також інгаляційні токсодози, тобто токсодози для СДЯР, що заражають атмосферу парою або тонкодисперсним аерозолем і викликають ураження людини і тварин через органи дихання.
Для розрахунку інгаляційних токсодоз використовується рівняння:
(6.1)
де: С – концентрація СДЯР у повітрі, мг/л; т – тривалість вдихання зараженого повітря, хв;
V – інтенсивність дихання, л/хв;
G – маса тіла людини, кг.
NON MULTА, SED MULTUM
Німецький хімік, лауреат Нобелевської премії з хімії 1918 року, Фріц Габер (1868-1934) запропонував спростити цей вираз. Прийнявши допущення, що для людей, котрі знаходяться в однакових умовах, відношення V/G постійно, тож його можна виключити при характеристиці інгаляційної токсичності речовини, він отримав вираз
К = С • τ, (6.2)
Добуток Ст Габер назвав коефіцієнтом токсичності і прийняв його за постійну величину. Ця величина дозволяє порівнювати різні СДЯР за інгаляційною токсичністю. Часто цей коефіцієнт називають інгаляційною токсодозою і позначають РСтб0, ІСтб0, LCt50, хоча правильніше його називати відносною токсичністю при інгаляції.
Фріц Габер відомий також своєю причетністю до створення хімічної зброї масового знищення. Під час Першої світової війни під його безпосереднім керівництвом 22 квітня 1915 року Німеччина провела масовану хлорну атаку на Західному фронті в Бельгії, біля міста Іпр. Бійці газового підрозділу, яких навчав особисто Габер, зі своїх позицій між пунктами Біксшуте і Лангемарк випустили на противника хлор з 5730 балонів. Союзники (англійці і французи) зазнали значних втрат – 15 тисяч солдатів отримали ураження, з них 5 тисяч загинули. Газети того часу так писали про дію хлору на організм людини: "водяниста слизова рідина поступово заповнює всі легені, через що відбувається удушення, внаслідок якого люди вмирають протягом 1 або 2 днів". Ті, кому "пощастило" вижити, з бравих солдатів, яких з перемогою чекали вдома, перетворилися на сліпих калік зі спаленими легенями.
За успішне здійснення газової атаки проти союзних військ Габеру було присвоєно звання капітана німецьких військ. Серед тих, хто не поділяв радість військових перемог країни і успіхів Габера, була його дружина Клара. Хоча вона й намагалася всіляко допомагати своєму чоловікові і навіть переклала англійською всі його роботи, захоплення Габера розробкою хімічної зброї вона вважала "огидним і варварським". У ту ніч, коли Фріц Габер вперше одягнув свій капітанський мундир і святкував перше застосування зброї масового знищення власного винаходу і своє підвищення, Клара покінчила життя самогубством. 2 травня 1915 вона взяла армійський пістолет чоловіка і натиснула на курок у саду власного будинку.
Відносна токсичність СДЯР при інгаляції залежить від фізичного навантаження на людину. Для людей, зайнятих важкою фізичною роботою (V = 40 л/хв) вона буде менше, ніж для людей, які знаходяться у спокої (V = 10 л/хв).
Токсодози деяких СДЯР наведені у табл. 6.4.
Чим меншою є токсодоза, тим більшою с токсичність речовини.
Таблиця 6.4
Інгаляційні токсодози деяких СДЯР
| Показник | Аміак | Хлор | Оксиди азоту | Сірчистий ангідрид | Фосген | Сірководень | Ціа ністий водень |
| 150 | 6,0 | 8,0 | 5,0 | 3,2 | 30 | 2,0 | |
| 15 | 0,6 | 1,5 | 12 | 0,6 | 6,0 | 0,2 | |
| 5,0 | 0,3 | 0,5 | 0,5 | 0,2 | 2,0 | 0,1 |
Окрім токсодоз, для характеристики токсичності СДЯР використовують такий показник як межа переносимості – це максимальна концентрація, яку людина може витримати певний час без стійкого ураження.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Токсичні властивості СДЯР“ на сторінці 2. Приємного читання.
