II – високонебезпечні;
III - помірно небезпечні;
IV - малонебезпечні речовини.
Клас небезпеки НХР встановлюють за найбільш жорстким показником, характерним для даної речовини (таблиця 6.2).
Таблиця 6.2
Характеристика класів небезпеки хімічних речовин (ГОСТ 12.1.007-76)
| Клас небезпеки · НХР | ГДК у повітрі робочої зони, міліграмів на 1 куб. метр | Середня смертельна доза (LD50) при потраплянні в шлунок, грамів на 1 кг ваги тіла | Середня смертельна доза (LD50) при впливі на шкіру, міліграмів на 1 кг ваги тіла | Середня смертельна концентрація (LD50) у повітрі міліграмів на 1 куб. метр |
| І – надзвичайно небезпечні | <0,1 | < 15 | < 100 | <500 |
| II – високо-небезпечні | 0Д...1 | 15...150 | 100...500 | 500...5000 |
| III – помірно небезпечні | 1,1...10 | 151...5000 | 501...2500 | 5001... · ...50000 |
| IV – мало-небезпечні | > 10 | >5000 | >2500 | > 50000 |
За здатністю до горіння НХР поділяються на:
• горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують самостійно горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, окиси азоту тощо);
• важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);
• негорючі – не здатні до горіння в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21%) при температурі до 900°С (хлор, азотна кислота, фтористий кисень, фосген, окис вуглецю, сірчаний ангідрид);
• негорючі пожежонебезпечні – розкладаються при низьких температурах, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).
Здатність НХР переходити в основний уражаючий стан і створювати уражаючі концентрації визначається їх фізико- хімічними властивостями. Найбільше значення у випадку ураження людини має агрегатний стан речовини, розчинність її у воді й органічних розчинах, щільність розчину та її летючість, питома теплота випарування і теплоємність рідин, насичених парів, температура кипіння.
За швидкістю розвитку клініки ураження усі НХР поділяються на швидкодіючі та НХР уповільненої дії. Швидкодіючі (кислота синильна, аміак, бензин, бензол, фосфорорганічні речовини, хлор та інші) спричиняють ураження в найближчі кілька десятків хвилин. Для НХР уповільненої дії характерна наявність прихованого періоду, що може тривати 10... 15 (і більше) годин (фосген, кислота сульфаститна тощо).
До стійких НХР відносяться речовини з температурою кипіння вище за 140°С (хлорпікрин, кислота сульфатна, тетраетилсвинець тощо). Вони можуть зберігати уражаючі властивості на місцевості від кількох годин до кількох місяців. Нестійкі НХР мають температуру кипіння нижче за 140°С і час ураження ними місцевості становить від кількох хвилин до однієї години (кислота синильна, вуглецю діоксид тощо).
На стійкість НХР впливає безліч причин: метеорологічні умови (температура, швидкість вітру, вертикальна стійкість), характер місцевості тощо.
За агрегатним станом НХР класифікуються як:
• рідкі та стиснені гази (аміак, фосген, сірчаний газ, окис вуглецю, фтор тощо);
• рідини з температурою кипіння, нижчою за 100 °С (фтористий кисень, азотна кислота, сірковуглець, акрилонітрил тощо);
• рідини з температурою кипіння понад 100 °С (хлористий кисень, сірчана кислота).
У звичайних умовах НХР можуть перебувати у твердому, рідкому та газоподібному стані. Газ (пара) займає великий об'єм, тому при виробництві, використанні, зберіганні та перевезенні газоподібні НХР можуть переводитися у рідкий стан або знаходитися під тиском. Це істотно впливає як на кількість НХР, так і на фазово-дисперсний склад хмари, що при цьому утворюється.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація небезпечних хімічних речовин“ на сторінці 2. Приємного читання.
