РОЗДІЛ 5. КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

• "М" — (Management) означає управління /менеджмент. Система дає оцінку методам управління банківської установи з урахуванням ефективності його діяльності, порядку роботи, що встановився, методів контролю і виконання встановлених законів і правил.

• "E" — (Earnings). Це надходження або рентабельність. Система оцінює рентабельність банку з точки зору достатності його доходів для перспектив розширення його діяльності.

• "L" — (Liquidity), тобто ліквідність. Система визначає рівень ліквідності банку з точки зору ЇЇ достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених обов'язків.

У системі CAMEL капітал банку розглядається як важливий елемент і оцінюється згідно обсягу ризикованих активів, критичних і неякісних активів, очікуваного розширення діяльності банку, якості управління активами. Власний капітал банку вважається головним джерелом захисту вкладів юридичних та фізичних осіб у разі банкрутства, що зумовлює обернену залежність між розміре ми капіталу та ризиком банку.

Відповідно, чим вище питома вага ризикованості активів у балансі банку, тим більшим повинен бути його власний, капітал. Крім того, випуск великої кількості акцій, порівняно з оптимальною потребою у власних коштах негативно впливає на діяльність банку. Дешевше і вигідніше залучати кошти вкладників, ніж нарощувати власний капітал. Тому керівники окремих банків прагнуть найти співвідношення між величиною капіталу та іншими статтями балансу банку.

Для оцінки достатньої величини банківського капіталу використовують різні методики. Показник, який найчастіше використовується в практиці американських банків — це відношення капіталу до суми депозитів. Із розвитком банківської системи почав застосовуватися новий показник — коефіцієнт відношення капіталу до ризикових активів, при розрахунку якого з суми активів у знаменнику виключаються найбільш ліквідні елементи: каса банку і Портфель державних цінних паперів. Нормативна величина цього коефіцієнта встановлюється в межах 15%.

В останні роки регулюючі банківські органи США — Федеральна резервна система, контролер грошового обігу і Федеративна корпорація по страхуванню депозитів — почали застосовувати складніші критерії оцінки банківського капіталу і Його достатності. Активи відповідно до нових підходів стали диференціювати залежно від ступеня пов'язаного з ними ризику. Чим більше ризик стосується визначеного виду активів, тим більша частка суми цих активів використовується при розрахунку "капітал/активи". Подібна практика оцінки достатнього капіталу з обліком ризику по різним видах активів вже застосовується українськими комерційними банками.

У 1989 р. Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія) затвердив основні критерії і стандарти оцінки банківського капіталу.

Головним узагальнюючим показником достатності капіталу, відповідно до Базельської угоди, є коефіцієнт ризикованих активів, що обчислюється за наступним розрахунком:

Коефіцієнт ризикованих активів = Капітал банку Сума ризикованих активів

"Вага" у знаменнику формули залежить від категорії активів, диференційованих за ступенем ризику, і їхньої зміні від 0 до 100%. Крім балансових активів за ступенем ризику оцінюються також позабалансові статті. При розрахунку цього коефіцієнти застосовують два показники капіталу банку:

• базовий капітал (чи капітал першого рівня), до складу якого входять прості акції, вкладені в консолідовані дочірні підприємства (менше 50% акцій).

• додатковий капітал (чи капітал другого рівня), який включає: статутні й офіційні резерви; безстрокові і довгострокові привілейовані акції (з початковим терміном 20 І більше років); зобов'язання, конвертовані в обов'язковому порядку; боргові зобов'язання другої черги і середньострокові привілейовані облігації (від 7 років).

• загальний капітал (першого і другого рівнів) має бути не менше 8% суми активів, скоригованих за ступенем ризику. Не менше половини загального капіталу повинен складати базовий капітал.

Для виявлення банків, у яких виникають труднощі із забезпеченням необхідного рівня ліквідності з недостатнім капіталом, у США використовують коефіцієнт "капітал/активи", причому з суми капіталу та резервів вираховують величину "неякісних" активів, тобто активів, віднесених до категорії нижче встановлених стандартами, сумнівних і безнадійних. У цьому випадку так званий чистий коефіцієнт складає:

Чистий коефіцієнт "капітал/активи" = ((Капітал + резерви) - "Неякісні" активи") Середня сума активів

Чистий коефіцієнт повинен бути не менше 27,4%, інакше банк потрапляє в список банків, які мають фінансові труднощі.

На практиці сама по собі достатність капіталу не виключає можливості банкрутства банку. Щоб банк залишився життєздатним, збитки від операцій і Інвестицій повинні покриватися за рахунок прибутку. Необхідно враховувати співвідношення між витратами на залучення коштів і доходами, які можна одержати від вкладення цих коштів. Отже, взаємозв'язок між керуванням активами і пасивами операціями та підтримкою визначеного рівня достатності капіталу має вирішальне значення для прибутковості банку.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі наступних критеріїв:

• Рейтинг І (сильний)