РОЗДІЛ 5. КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Розрахункові операції Й інші послуги, які здійснюються банками за договорами з клієнтами, підлягають аудиту стосовно своєчасності і достовірності розрахунків по заробітній платі з робітниками, оплаті поставленої продукції, виконаних роботах і послугах, інших боргових зобов'язаннях.

Аудитом перевіряється розвиток оплати у формі комерційного кредиту, що дозволяє прискорити розрахунки між суб'єктами господарювання.

Кредитні операції є об'єктом аудиторського контролю, оскільки вони пов'язані з ризиком несплати позичальником основного боргу і відсотків, які належать банку. Для кожного виду кредитної угоди характерні свої специфічні причини і фактори, що визначають ступінь ризику.

Кожен факт кредитного ризику вивчається аудитором окремо, встановлюються першопричини недоліків і вносяться пропозиції щодо попередження в подальшій діяльності.

Аудитор, перевіряючи інвестиції комерційного банку, розраховує такі основні коефіцієнти: норму прибутку на акціонерний капітал; коефіцієнт прибутковості, відношення чистого прибутку до виторгу від реалізації; коефіцієнт обігу коштів (визначається розподілом виторгу від реалізації на вартість активів акціонерного товариства); співвідношення власних позичкових коштів; коефіцієнт ліквідності та ін. Ці показники аудитор розраховує по кожному акціонерному товариству, у якому комерційний банк має капітал й одержує дивіденди на вкладений капітал, а також мас його інвестиції. Використовуючи розрахунково-аналітичні методичні прийоми, аудитор розраховує ефективність інвестицій банку, тобто визначає ризик і прибутковість інвестицій.

Гарантійні, посередницькі, консультаційно-інформаційні і трастові послуги є також об'єктами аудиторського контролю.

Завдання аудиторського контролю маркетингової діяльності банку — визначення правомочності надання послуг, які пов'язані з цією діяльністю, обґрунтованості їх вартості, вигідності для банку і корисності для клієнта. При цьому застосовуються розрахунково-аналітичні і документальні методичні прийоми.

Господарська діяльність банку, як об'єкта аудиту, включає доцільність використання інтелектуальних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у забезпеченні виконання функцій банку, визначених законодавчими актами про банки і банківську діяльність. При цьому застосовуються органолептичні, розрахунково-аналітичні документальні методичні прийоми контролю та аудиту.

Ефективність діяльності комерційних банків є об'єктом обов'язкового аудиту відповідно до чинного законодавства. Необхідність аудиту обумовлена тим, що засновники, акціонери, населення повинні знати, наскільки захищені їхні внески від неплатоспроможності і банкрутства банку. Аудитор, застосовуючи розрахунком во-аналітичні методичні прийоми, досліджує дотримання банком у своїй діяльності економічних нормативів платоспроможності і ліквідності, створення страхових фондів, затверджених НБУ.

Внутрішній аудит банку перевіряється у процесі проведення зовнішнього аудиторського контролю. Завдання перевірки — встановити, наскільки сучасним є внутрішній аудит банку, щоб надійно захистити його вкладників від неповернення грошових коштів, ризиків, правопорушень щодо зберігання готівки, зловживань з цінними паперами тощо.

Бухгалтерський облік і звітність банку підлягають аудиторському контролю з метою встановлення вірогідності відображення банківської діяльності в обліку і звітності, які вважаються головними документально вірогідними джерелами інформації про діяльність банку. За даними обліку і звітності визначають фінансовий стан банку, розрахунки з бюджетом по сплаті податків, виплати дивідендів акціонерам та інші показники Його діяльності. Оскільки у відповідності з діючим законодавством баланс і бухгалтерська

(фінансова) річна звітність банків підлягають обов'язковому аудиторському підтвердженню, то аудитори повинні використовувати міжнародні і національні стандарти аудиту, нормативні документи НБУ, щоб уникнути помилкових висновків в оцінці їхньої діяльності.

5.4. Аудит ефективної діяльності комерційних банків за міжнародними і національними стандартами

Аудит показників діяльності комерційних банків здійснюється з метою визначення ступеня участі власних коштів банку у виконаних ним операціях; рівня ліквідності банку, Його спроможності реалізації своїх активів для покриття прийнятих зобов'язань (відділ залучених коштів); вкладання коштів банку в операції з підвищеним ступенем ризику; рівня прибутковості і рентабельності банківських операцій; ступеня участі банку в операціях на грошовому ринку і рівня менеджменту.

Аудит тенденцій і факторів, які впливають на ефективність діяльності комерційного банку, полягає у визначенні ліквідності, прибутковості, достовірності капіталу, ступеня ризикованості активів, рівня менеджменту. Це дає змогу визначити загальний рейтинг комерційного банку серед інших банків, охарактеризувати його діяльність з приводу надійності.

За кордоном вимоги до надійності комерційних банків встановлені законодавством, передбачений орган банківського нагляду, який наділений певними правами для забезпечення стабільності усієї банківської системи. У порядку нагляду за діяльністю зарубіжних комерційних банків регулярно контролюються такі аспекти банківської діяльності; порядок ліцензування; сутність і строки надання звітності комерційними банками до органів контролю; дотримання нормативів по достатності капіталу; концентрації кредитів, ліквідності балансу; обов'язкове визначення ризикованості активів і створення адекватних резервів; установлення відповідальні керівництва банку за неефективне управління; надання гласності результатів роботи банку, які підтверджені аудиторами. Результати перевірки комерційних банків органами нагляду і рейтинг надійності цих банків є конфіденційною інформацією і не підлягають широкому розголошенню.

В Україні нагляд і контроль за банківською діяльністю регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" покладені на Національний банк України (НБУ). У відповідальності до цього Закону в НБУ функціонує Департамент з нагляду за діяльністю комерційних банків. У складі Департаменту створені управління методології і координації банківського нагляду, аудиту і управління інспектування комерційних банків. Ці структурні підрозділи НБУ здійснюють нагляд за діяльністю комерційних: банків,.,

Найбільш поширена у зарубіжній практиці є американська стандартизована рейтингова система CAMEL. Назву її складено з початкових літер:

• "С" — (Capital adequacy), тобто адекватність капіталу. Система дає оцінку розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захитсу інтересів вкладників.

• "Л" — (Asset quality) якість активів. Система визначає можливість забезпечення повернення активів і забалансових статей, а також вплив проблемних кредитів на загальне фінансове становище банку.