Розділ «3.8. Зміст і особливості застосування комісійних банківських продуктів»

Банківський маркетинг

Серед банківських продуктів існує ціла група продуктів, які не пов'язані з перерозподілом грошових ресурсів. За надання цих банківських продуктів банки отримають комісію. Тому цю групу продуктів стосовно наведеної класифікації названо комісійними банківськими продуктами.

До комісійних банківських продуктів можна віднести операції банків із цінними паперами й іноземною валютою, а також трастові (договірні), консультаційні, інформаційні, страхові послуги, заставу та послуги з фінансового менеджменту клієнта, які надаються комерційними банками.

Для зручності оподаткування доходів від цих операцій передбачається розподіл комісій, які отримують комерційні банки на: комісії за одноразові послуги та послуги з обов'язковим результатом, комісії за безперервні послуги та комісії за послуги, які надаються поетапно. В останній час намітилася тенденція зробити надходження від комісійних банківських продуктів важливим джерелом майбутніх банківських доходів. Це стосується практики не тільки західних, але й українських комерційних банків. Такий підхід повинен поліпшити конкурентоспроможність комерційного банку. Важливим видом комісійних продуктів банку є операції з цінними паперами. Активність банків як професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначається моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні.

Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів — це фінансове посередництво, діяльність по управлінню цінними паперами Й організаційно-технічне обслуговування операцій із цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.

Фінансове посередництво банків на ринку цінних паперів включає такі види діяльності: діяльність по випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента через організацію підписки на цінні папери або їх реалізацію іншим способом (андеррайтингова діяльність); комерційна діяльність по цінних паперах, яка передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від свого імені і за свій рахунок із метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність). Дохід ділера — це різниця у цінах, за якими він купує та продає цінні папери; комісійна діяльність по цінних паперах. Купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як торгівцем цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначаються вид і термін дії замовлення клієнтів, права й обов'язки сторін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів.

Згідно з українським законодавством банк як торгівець цінними паперами зобов'язаний:

• діяти в інтересах клієнтів;

• попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

• узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів;

• надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

• виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження;

• передусім здійснювати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з такими самими цінними паперами;

• за наявності в банку причини, яка перешкоджає йому виконати замовлений клієнта на найвигідніших умовах, банк (торгівець) зобов'язаний повідомити про це клієнта.

В українському законодавстві для позначення фінансового посередництва на ринку цінних паперів уживаються такі терміни: "торгівля цінними паперами", "посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів". Розрізняють такі види замовлення: ринкові замовлення (клієнт доручає брокеру продаж/купівлю цінних паперів із найвищою/найнижчою ціною на розсуд брокера); лімітні замовлення (клієнт встановлює лімітну ціну, за якою дозволяє здійснити угоду): своп-замовлення (клієнт доручає брокеру купити/продати цінні папери в той момент, коли їх ціна досягне обумовленого рівня).

Діяльність банків по управлінню цінними паперами — це діяльність, що здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння. Управління здійснюється на користь довірителів або бенефіціарів, тобто осіб, яким згідно з договором належать доходи від довірчої діяльності. Предметом управління можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, також грошові кошти і цінні папери, отримані в процесі управління цінними паперами. В Україні з огляду на правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин довірчого управління найреальнішим є виконання банками агентських послуг стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів згідно з вказівками клієнта.

Виступаючи у ролі інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, банки можуть здійснювати важливі, але допоміжні за своїм характером види професійної діяльності: діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів; депозитарну діяльність зберігача; розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів.

В Україні визначені групи цінних паперів, за допомогою яких перерозподіляються фінансові ресурси: пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента й отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і частини майна при ліквідації емітента; боргові цінні папери, по яких емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента; виробничі цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний із пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами відносно їх.

У процесі розвитку фондового ринку склалося так, що до недавнього часу найбільший інтерес як фінансовий інструмент представляють собою акції і облігації.

Випуск цінних паперів в Україні здійснюють уряд, органи місцевого самоврядування, комерційні банки, діючі акціонерні товариства, державні підприємства, які в процесі приватизації реорганізовані в акціонерні товариства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківський маркетинг» автора Романенко Л.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.8. Зміст і особливості застосування комісійних банківських продуктів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ

  • Запитання для самоконтролю

  • РОЗДІЛ 2. БАНКІВСЬКИЙ МАРКЕТИНГ. ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ, ОРГАНІЗАЦІЯ

  • 2.3. Маркетингові дослідження ринку банківських продуктів

  • 2.4. Організація маркетингової служби в банку

  • Запитання для самоконтролю

  • РОЗДІЛ 3. БАНКІВСЬКИЙ ПРОДУКТ, ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

  • 3.3. Цінова політика банку

  • 3.4. Політика банку у сфері збуту

  • 3.5. Комунікаційна політика банку

  • 3.6. Класифікація банківських продуктів

  • 3.7. Особливості використання комерційними банками України відсоткових банківських продуктів

  • 3.8. Зміст і особливості застосування комісійних банківських продуктів
  • 3.9. Відсотково-комісійні банківські продукти, їх розвиток в Україні

  • Запитання для самоконтролю

  • РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ І ЙОГО РОЛЬ У БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • РОЗДІЛ 5. КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

  • ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  • 25 Заповідей українського банкіра-початківця

  • РОБОТА НАД КЕЙСАМИ

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ