РОЗДІЛ 5. КОНТРОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

У процесі аудиту ліквідності балансу українських комерційних банків доцільно виявити ступінь дотримання принципів ліквідності за допомогою підтримки оптимального співвідношення між термінами депозитів і термінами коштів, розміщених в активних операціях.

Аудит доцільно проводити способом розрахунку наступних коефіцієнтів:

• К1 — коефіцієнт ліквідності для ресурсів з високим ступенем ліквідності (коштів на рахунках до запитання, коштів на строкових вкладах до 6 місяців);

• К2 — коефіцієнт ліквідності для ресурсів з меншим ступенем ліквідності (коштів на рахунках від 6 місяців до одного року);

• К3 — коефіцієнт ліквідності для ресурсів, наданих банку на тривалий термін (коштів на строкових вкладах від одного року і більше).

Ці коефіцієнти ліквідності можна розрахувати за алгоритмом

К1 = Зк Д х 100

де Зк — заборгованість по позичках, наданих відповідно на термін до б місяців, від 6 місяців до одного року, від одного року і більше;

Д — залучені депозити відповідно на термін до 6 місяців, від 6 місяців до одного року, від одного року і більше.

Наведеш коефіцієнти, як правило, повинні бути нижче 100%.

Для оцінки аудитом прибутковості банку проводиться як кількісний аналіз — оцінка рівня прибутковості, так і якісний — структурний. Кількісний аспект оцінюється за допомогою ряду показників і аналізу прибутковості активів. Кінцевий рейтинг банку визначається після вивчення прибутковості.

Головним показникам прибутковості в системі CAMEL, є прибутковість активів — відношення чистого прибутку після оподаткування до середнього розміру активів (валюта балансу — нетто); чиста маржа — відношення чистого відсоткового доходу до середнього розміру активів (середня сума валютного балансу —- нетто); прибутковість окремих статей активів; витрати по рядку пасивів (відсоток по депозитних вкладах).

Обчислення прибутковості банків американські фахівці застосовують кілька методів, кожний з них має свої переваги і недоліки.

Найбільш розповсюдженим є метод зіставлення прибутку з загальною сумою активів банку. Відношення прибутку до активів застосовується при порівнянні прибутковості одного банку з іншим. Низьке значення цього показника може бути результатом консервативної позички й інвестиційної чи політики надзвичайних операційних витрат. Високе значення відношення прибутку до активів може бути результатом ефективної діяльності банку, низької частки строкових і ощадних вкладів у загальній сумі чи депозитів високих доходів від активів. В останньому випадку фінансова стабільність банку піддається значному ризику, чим вищі доходи від активів, тим, як правило, більше пов'язаний із цим ризик.

В американській практиці оцінки прибутковості банків також прийнято зіставляти з активами і факторами, що впливають на доходи банку:

Отримані банком відсотки Середні залишки активів

Відсотки, виплачені банком Середні залишки активів

Витрати від списання кредитів Середні залишки активів

Загальна рейтингова оцінка прибутковості встановлюється залежно від коефіцієнта прибутковості:

і Однак як відношення прибутку, так і відношення факторів, що впливають на доходи, до загальних активів ще не показують, як працює банк, виходячи з інтересів його акціонерів. Тому керівники банків, як правило, акцентують увагу на показнику доходу на одну акцію. Відношення доходу на одну акцію у відсотковому показнику до вартості акції на кінець року називається показником дивідендного доходу і показує, наскільки ефективно використовувалися кошти акціонерів протягом року.