Розділ «3.5. Комунікаційна політика банку»

Комунікаційна політика банку — це система засобів взаємодії банку з потенційними та реальними клієнтами, спрямована на додаткове спонукання їх до споживання послуг даного банку (рис. 3.7).

Згідно з законодавством України клієнт мас право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

• відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

• перелік керівників банку та його окремих підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у капіталі банку;

• перелік послуг, що надаються банком;

• ціна банківських послуг;

• інша інформація та консультації з питань надання банківських

послуг.

Стратегія комунікації розробляється на основі прийнятої банком генеральної стратегії маркетингу з урахуванням відповідних стратегій в галузі продуктового ряду, цін і системи збуту.

Процес розробки комунікаційної стратегії банку проходить ряд етапів (рис. 3.7).

На першому етапі визначаються цільові аудиторії (одержувачі комунікаційних звернень) банку. Ними можуть бути не тільки групи існуючих і потенційних клієнтів банку, але навіть і окремі особи, а також широкі кола громадськості:

Вибір цільових аудиторій визначає відповідні цілі комунікацій, які спрямовуються на формування бажаної зворотної реакції одержувачів звернень банку. Цілі комунікацій можуть бути такими:

• надання необхідної інформації;

• створення необхідного іміджу та його підтвердження;

• формування прихильності;

• створення конкурентної переваги;

• формування переконаності клієнта;

• спонукання клієнта до випробування продукту;

• спонукання клієнтів до придбання банківського продукту;