| Забезпеченість грунту елементами живлення | Витрати, кг | ||
| N | Р2О5 | К20 | |
| Низька | зо | 20 | 22 |
| Середня | 28 | 18 | 20 |
| Підвищена | 20 | 13 | 16 |
| Висока | 17 | 11 | 10 |
Примітка. * За даними інституту агрохімії і грунтознавства НААН
При сівбі в рядки слід обов'язково вносити фосфорні добрива в дозі 10-15 до 20 кг/га д. р. у вигляді гранульованого суперфосфату або комплексних мінеральних добрив (нітроамофоска, амофос, нітрофоска).
В осінній період озима пшениця споживає близько 10 % від загальної кількості азоту. Для нормального росту і розвитку пшениці достатньо, щоб в орному шарі ґрунту запаси мінерального азоту перед сівбою становили 30-40 кг/га. При більш високому забезпеченні рослин азотом (наприклад, при внесенні всієї норми азоту восени), вони переростають, знижується їх зимостійкість та стійкість до хвороб. Крім того, при тривалому знаходженні азотних добрив у фунті, азот втрачається внаслідок денітрифікації, вимивання або площинного змиву.
Азотні добрива доцільно вносити восени під передпосівну культивацію, або при сівбі близько 30 кг/га д. р. у випадках, коли перед сівбою в орному шарі фунту, вміст мінерального азоту (сума аміачного і ніфатного) становить до 30 кг/га. Внесення певної кількості азотних добрив восени теж є виправданим у випадках запізнення з сівбою, коли рослини відстають в рості, якщо не внесено добрив до сівби, або під час сівби виникає необхідність в осінньому підживленні пшениці. Підживлення азотом у пізньоосінній період (за 15-20 днів до завершення вегетації) доцільне також у тому випадку, коли вміст загального азоту в листках пшениці на початку кущіння становить менше 4 %. Поряд з азотними добривами, за необхідності вносять фосфорні і калійні з розрахунку 20-30 кг/га д. р., що посилює ріст і розвиток рослин, сприяє формуванню кращої морфологічної конструкції посіву в осінній період.
Система азотного удобрення озимої пшениці залежно від запланованої врожайності, особливостей росту і розвитку рослин, протікання процесу закладання елементів продуктивності може складатися з дво-, три- і чотириразових підживлень. Перше підживлення (регенеративне) виконують по мерзлоталому фунті, способом розсівання гранульованої форми азотних добрив, на початку весняного відростання рослин (ІІ-ІІІ етап органогенезу, фаза кущіння озимини), використовуючи 30 % від повної норми азоту (N30-60). Воно інтенсифікує процес кущіння, підвищує густоту стеблостою, збільшує кількість члеників колосового стрижня.
Друге підживлення (продуктивне) – ДО 50 % (N40-60) проводять таким же способом на початку виходу рослин у трубку (IV етап органогенезу), для підвищення продуктивності колоса, його озерненості. До підживлення слід внести гербіциди (Гранстар, Діален Супер, Пріма), з метою недопущення засвоєння азоту бур'янами.
Третє (якісне) – в період від фази “прапорцевого” листка і колосіння до початку формування зерна (VII-IX етапи органогенезу) вносять решту азоту, для збільшення тривалості активної діяльності верхніх листків, підвищення інтенсивності фотосинтезу, зростання маси 1000 зерен, підвищення вмісту білка і клейковини. Це підживлення найбільше впливає на якість зерна. Чим пізніше проведено підживлення, тим більше азот впливаг на якість. Застосовують його, розсіюючи гранульовану форму азотного добрива, або обприскуючи посіви водним розчином азотних добрив. В останньому випадку слід використовувати сечовину, оскільки вона не спричинює таких опіків, як аміачна селітра. Підживлення карбамідом можна проводити одночасно із внесенням засобів захисту рослин та мікродобрив.
Слід зазначити, що за високої концентрації водний розчин карбаміду може спричинити опіки. Молоді рослини більш стійкіші до нього, краще використовують азот. Тому у фазі кущіння рекомендується вносити карбамід у дозі 18-20 % до об'єму робочого розчину; на початку виходу рослин в трубку – 10-12 %, на початку колосіння – 5-6 %. Одночасне внесення карбаміду із сірчанокислим магнієм (2,5-5 % концентрацією) зменшує небезпеку опіків рослин карбамідом.
Якщо вирощується сильний або цінний сорт і є можливість одержати сильне зерно, але проведених підживлень недостатньо, тоді проводять додаткове, понад розрахункові норми, високоякісне підживлення розчином сечовини або плаву, при дозі азоту 25-35 кг/га у фазі наливу зерна. Цим підживленням можна підвищити вміст білка на 1-2 % і клейковини – на 2-4 % і більше.
Перше підживлення буде ефективнішим, якщо добрива вносити прикоренево на глибину 4-5 см дисковими сівалками. В такому разі можна застосовувати одночасно і фосфорно-калійні добрива, якщо з якоїсь причини не вся їх доза була внесена до сівби. Питання щодо проведення третього підживлення спірне й донині. Ефективність використання азоту з туків у цьому підживленні знижується, тому цей захід недоцільний у зонах з недостатнім зволоженням та в роки з посушливою погодою в цей період. Отже, у степових богарних районах усю розрахункову кількість добрив слід використати в першому, або першому і другому підживленнях, враховуючи стан розвиненості посівів та величину загальної норми азоту.
У зв'язку із ростом урожайності і збільшенням виносу різних елементів живлення з ґрунту, значно зростає роль мікроелементів. Марганець, мідь, цинк, бор, молібден та ін. є каталізаторами багатьох ферментних процесів у рослинній клітині, покращують обмін речовин і позитивно впливають на урожай і якість зерна. Застосовують їх для передпосівної обробки насіння та позакореневого підживлення в період вегетації.
Для передпосівної обробки насіння використовують такі види мікродобрив: Реаком Плюс (3-4 л/т насіння), Віталист (2,5-10 л/т), Альфа Гроу (1,2-2,5 л/т) та інші, а також регулятори росту рослин із мікроелементами (Гумісол – 15 л/т насіння, Радостим – 250 мл/т, Реастим – 5-8 л/т). Для позакореневого підживлення в період вегетації можна використовувати ці ж препарати, а також Еколист Стандарт (3- 5 л/га), Еколист Мікро Універсальний (1-3 л/га), Нутрівант Плюс зерновий (4 кг/га), Вуксал Мікроплант (1 л/га) та інші. Для більш кращого проникнення мікродобрив в рослину, підвищення їх ефективності доцільно додавати карбамід.
Підготовка насіння до сівби. Сівба (строки і норми)
При підготовці насіння до сівби обов'язковим заходом є протруювання насіння високоефективними універсальними препаратами: Вітавакс 200 ФФ (2,5-3,0 л/т), Ламардор (0,15 л/т), Дивіденд Стар (1,0-1,5 л/т), Байтан Універсал (2 кг/т) та інші. При протруюванні насіння доцільно добавляти до робочого розчину біостимулятори (вмістим, агростимулін, гумісол), які забезпечують приріст урожаю 0,3-0,5 т/га.
Для сівби необхідно використовувати відкаліброване насіння. Доведено, що нерівномірно відкаліброване насіння створює цілий ряд, на перший погляд непомітних, але досить серйозних проблем. Нерівномірне за розміром і масою насіння обумовлює: нерівномірну норму його висіву (при однаковому відкритті висівної котушки його потрапить в насіннєпровід більше), нерівномірне нанесення протруйників; нерівномірний вертикальний і горизонтальний розподіл у ґрунті і, що найголовніше, нерівномірний ріст і розвиток сходів, тому що рослини, отримані з дрібного насіння, програють видову конкуренцію, зменшуючи загальну продуктивність агроценозу. До речі, в ПСП "Радівське" Калинівського району Вінницької області, яка є лідером серед АПК області, не висівають насіння пшениці з масою 1000 зерен менше 45 грам.
Дуже важливе і часто вирішальне значення для успішної перезимівлі та високої продуктивності озимої пшениці має своєчасна сівба. Тільки при сівбі в оптимальні строки рослини, можуть повністю використати всі необхідні фактори для свого росту і розвитку. Відхилення від оптимальних строків сівби призводить до зниження урожаю на 0,6-0,9 т/га, а в окремі роки –1,5 т/га і більше.
Строки сівби мають значний вплив на формування продуктивної конструкції посіву, перезимівлю рослин, фітосанітарний стан і, як результат, на продуктивність культури. Не дивлячись на те, що досвід вирощування озимої пшениці упродовж декількох останніх років переконливо свідчить на користь дещо пізніших строків сівби, максимальні врожаї (понад 7,0 т/га) формуються при сівбі в оптимальні строки.
Критерієм визначення оптимального строку сівби має бути наступний: на час зупинення осінньої вегетації рослини озимої пшениці повинні добре розкущитися, утворивши 2-3 синхронно розвинутих пагони, і знаходитися на П етапі органогенезу, із вмістом цукрів у вузлі кущіння понад 25 %. Такі параметри забезпечуються тоді, коли озимина восени вегетуе близько 50 днів. Строки сівби визначаються у кожному конкретному випадку, беручи до уваги режим зволоження грунту, особливості сорту, попередники, організаційно-господарські можливості. Для південних районів Вінницької області оптимальними вони будуть з 18 до ЗО вересня; центральних – з 15 до 27 вересня; західних та північних – з 10 до 25 вересня. В будь-якій із вказаних ситуацій допустимим є посів озимої пшениці до 5 жовтня.
Чим теплішими за достатнього зволоження будуть вересень – жовтень, тим більш оптимальні строки сівби будуть зміщуватись у бік пізніх, і навпаки. Але при цьому, слід пам'ятати, що дефіцит вологи в цей період здатний перетворити на пізній будь-який строк сівби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві» автора Каленська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативи витрат мінеральних добрив на 1 т зерна пшениці, кг діючої речовини*“ на сторінці 1. Приємного читання.
