При науковій організації застосування органічних і мінеральних добрив, вони не впливають негативно на навколишнє середовище та якість сільськогосподарської продукції. Навпаки, сприяють розвитку потужного асиміляційного апарату рослин, знижують вміст вуглекислоти в повітрі, а також рівень екологічного забруднення та наявної шкідливої мікрофлори. Тривале застосування органічних і мінеральних добрив, на фоні періодичного вапнування кислих ґрунтів, дає змогу значно поліпшити потенційну та ефективну родючість фунтів. Хімізація різко поліпшує фітосанітарний стан сівозмін, дає можливість ефективніше боротися з бур'янами, хворобами і шкідниками.
Усі добрива поділяють на мінеральні й органічні, а за станом – на тверді та рідкі.
Мінеральні добрива – це продукти промислового походження, їх виготовляють на хімічних заводах (азотні: аміачна, натрієва, кальцієва селітри, сульфати та ін.; фосфорні: суперфосфати, фосфоритне борошно, борошно з кісток та ін.; калійні: хлористий калій, калійна сіль, та ін). Промислові добрива застосовують, як правило, в гранульованому вигляді з діаметром гранул 1-4 мм. Мінеральні добрива вносять у нормі 20-600 кг/га залежно від способу внесення, потреб ґрунту та вирощуваних рослин.
Органічні добрива – продукт місцевого виробництва, тобто їх заготовляють безпосередньо у господарствах (гній, рідкий гній, компости, попіл) або добувають неподалік від господарства (торф, вапнякові туфи тощо). Органічні добрива (наприклад, гній) вносять у нормі 20-60 т/га, з урахуванням їх післядії протягом 24 років.
У ґрунт добрива вносять до сівби (основне внесення), під час сівби (припосівне) і після сівби (підживлення) різними способами. Серед них виділяють: розкидання – добрива рівномірно розкидають поверхнево, а потім загортають їх ірунтообробними знаряддями; локальне внесення – добрива вносять до посіву рядком або смугою на глибину більшу (на 1,5-2,0 см), ніж глибина загортання насіння; припосівне внесення, коли одночасно висівають у рядки добрива і насіння; підживлення – добрива вносять під час вегетації рослин у шар ґрунту, де знаходиться їхнє коріння.
Способом розкидання вносять значну частину органічних добрив та приблизно ½ мінеральних. Розрив у часі між розкиданням і загортанням мінеральних добрив становить не більше 12, а органічних – не більше 2 годин. При локальному внесенні насіння (бульби) і добрива розділені невеликим шаром грунту. Останнім часом, при застосуванні мінеральних добрив перевагу надають припосівному внесенню та дробовому підживленню в певні періоди вегетації рослин.
Регулювання родючості ґрунту в інтенсивному землеробстві спрямоване на відновлення запасів органічної речовини в ґрунті, що досягається, насамперед, шляхом використання органічних добрив, виробництво яких останнім часом різко знизилось, за рахунок скорочення поголів'я тварин.
В інтенсивних сівозмінах, насичених на 50% просапними культурами, для виходу на бездефіцитний баланс гумусу слід вносити 10-14 т/га гною, за наявності поля багаторічних бобових трав, та 14- 17 т/га – без такого поля.
Оскільки тваринництво не в змозі забезпечити виробництво органіки в таких кількостях, вагомості набувають специфічні види органічних добрив, а саме: залишені на полі рослинні рештки, сидеральні культури тощо. Істотним джерелом органічної речовини можуть бути також осади стічних вод, вихід яких на міських очисних спорудах досягає близько 20 млн. т щороку, а також до 10 млн. т міського сміття. Ці добрива на даний час використовуються незадовільно, бо їх застосування для удобрення пов'язане з додатковими витратами на компостування, знезаражування, зменшення вмісту важких металів тощо.
Зелена маса рослин, яка заробляється в ґрунт, щоб збагатити його органічною речовиною, називається зеленим добривом, що є найдешевшим і найефективнішим способом комплексного відродження землі. Внесення зелених добрив називається сидерацією, а рослини, які висіваються спеціально для використання на зелене добриво, сидератами.
При використанні сидератів повністю на зелене добриво, всі 95% маси, одержаної від фотосинтезу, і 5% – з грунту вноситься в землю.
Під сидератами майже немає бур'янів – вони їх пригнічують, тому можна з впевненістю сказати, що сидерати очищають ґрунт від бур'янів. За даними Інституту сільського господарства Полісся, при підрахунку в липні на контролі (без сидератів) на 1 м2 була 131 рослина бур'янів, а під пелюшкою – 58, під олійною редькою – 50, під гірчицею – 49 рослин. Біологічна ефективність сидератів у боротьбі з бур'янами відповідно становила 56,62,63%. Слід додати, що рослини бур'янів під сидератами були витягнуті, недорозвинені, з дуже малою масою і багато з них не змогли зав'язати насіння.
Необхідно відзначити і велику фітосанітарну роль, яку відіграють сидерати. Вони нейтралізують ґрунтовтому, несумісність рослин, різко знижують шкоду від шкідників і хвороб. Картопля, висаджена на люпиновому сидераті, значно менше пошкоджується колорадським жуком.
Період розкладу швидкий, і в залежності від умов (температура і вологість, контакт з ґрунтом) триває 30-60 днів.
Одним із видів застосування сидератів є удобрення соломою. Розширення площ під зерновими культурами призвело до збільшення виробництва соломи, яку раніше майже повністю використовували як корм. Скорочення поголів'я худоби, перехід до технологій інтенсивної відгодівлі, в раціонах якої соломи немає або вона становить незначний відсоток, дає можливість широко використовувати її як важливе джерело повернення органіки в грунт.
Солома є енергетичним матеріалом для культурного грунтотворення, що дає змогу замкнути малий біологічний кругообіг речовин, який було розімкнено за систематичного відчуження більшої частини біологічної продукції рослин. Внесення соломи збільшує вміст гумусу, поліпшує структуру грунту, знижує схильність до ерозії, стимулює процес азотфіксації. Вона є джерелом живлення для грунтових мікроорганізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б обмежена. Поліпшуються також водний і повітряний режим та вбирна здатність грунту.
В останні роки з'явились бактеріальні препарати, які активізують свою діяльність в грунті, підвищують його родючість. Проте їх краще застосовувати у поєднанні з сидератами, що заробляються у верхній шар грунту, без його обертання. Ці препарати дуже ефективно працюють при компостуванні відходів рослинництва.
Аналіз технологій застосування сидеральних культур свідчить, що за витратами палива (54,8 грн./га) та праці (4,43 люд. год/га) традиційна технологія застосування сидератів значно дешевша за вивезення та внесення органічних добрив. Її доцільно застосовувати, перш за все, на віддалених від ферми полях. Можлива кількість органічних залишків на поверхні поля перед їх загортанням може складати до 120т/га. Тому потрібно враховувати диференційовані можливості ґрунтообробних машин за глибиною загортання рослинних залишків і добрив.
Технології внесення рослинної маси в грунт у якості добрив вагомо впливають на майбутній врожай культур. Вони окупаються вже при зростанні врожайності зернових на 0,3-0,4т/га. Ефективність сидеральних культур виявляється при ресурсоощадній технологи їх вирощування, загортанні в грунт у певний період вегетації на відповідну глибину, досягненні заданої щільності Грунту під посів основної культури тощо. Кількість рослинної сировини (сидератів) на поверхні поля істотно варіїоє на різних агрофонах. При кількості рослинної маси понад 5 т/га заробляти її в грунт доцільно ярусними плугами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві» автора Каленська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система застосування добрив та агрохімікатів“ на сторінці 1. Приємного читання.
