| Полісся, західний Лісостеп | 25-35 % ультра ранньостигла та ранньостигла 55-65 % середньо ранньостигла до 15 % середньостигла |
| Центральний і східний Лісостеп | 25-35 % ультра ранньостигла та ранньостигла 55-65 % середньо ранньостигла, середньостигла до 20 % середньо пізньостигла |
| Степ | 55-65 % середньостигла 30-35 % середньо пізньостигла |
Рекомендації щодо вибору сорту сої (табл. 46): 1) в арсеналі товаровиробника повинно бути 2-3 різних за скоростиглістю сорти; 2) сорти повинні бути різної групи стиглості, але при цьому повинні переважати сорти які займають увесь вегетаційний період, повністю дозрівають, що гарантує отримання кондиційного насіння і чітке, організоване збирання; 3) наявність сортів різного сортотипу; 4) насіння сорту повинно відповідати високим посівним кондиціям.
Місце культури в сівозміні. Правильне розміщення сої в сівозміні дає можливість збільшити її урожайність не тільки завдяки попередженню хвороб і пошкодженню шкідниками, зниженню забур'яненості поля, але й покращанню водно-фізичного режиму фунту, більш раціональному використанню поживних речовин.
Кращими попередниками для сої є: озима пшениця, озимий ячмінь, ярі колосові, кукурудза на силос, зерно і зелений корм, під які не вносили гербіциди триазинової групи.
Характеристика сортових ресурсів України
| Назва сортів | Рекомендована зона вирощування | Коротка характеристика групи сортів | |
| 1 | 2 | 3 | |
| Ультраранні | |||
| Аннушка, Легенда, Діона | Південна зона Полісся, Лісостеп | Тривалість вегетаційного періоду до 85 днів. Висота рослин – у середньому 80-90 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 8-10 см. Рекомендована густота; 750-850 тис. шт./га. Урожайність – 2,0-2,5 т/га; вміст сирого протеїну – 37,4-41%, жиру – 19-21 % | |
| Золотиста, Омега Вінницька, КиВін, Артеміда, Анжеліка, Устя, Єлена, Юг ЗО, Версія, Васильківська, Ворскла | Лісостеп, північна частина Степу | Тривалість вегетаційного періоду – до 86-105 днів. Переважно детермінований тип росту. Висота рослин – у середньому 90-100 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 8-12 см. Рекомендована густота – 650-750 тис. шт./га. Урожайність – 2,2-2,7 т/га; вміст сирого протеїну – 38-42 %, жиру -19-22% | |
| Средньо ранньостиглі | |||
| Феміда, Подільська 416, Агат, Монада, Оріана, Знахідка, Фея, Алмаз, Медея, Скеля, Ятрань, Ельдорадо, Фаетон, Стратегія | Лісостеп, Степ | Тривалість вегетаційного періоду -до 106-125днів. Висота рослин у середньому 90-115 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 10-14 см. Рекомендована густота; 550-650 тис. шт./га. Урожайність – 2,5-3,2 т/га; вміст сирого протеїну – 37-42%, жиру – 19-21% | |
| Середньостигл | |||
| Оксана, Подільська 1, Особлива, Донька, Спринт, Офелія, Чернівецька 9, Протеїнка, Равніца, Полтава | Південна частина Лісостепу, Степ | Тривалість вегетаційного періоду – до 126-135 днів. Висота рослин – у середньому 100-130 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 10-16 см. Висока стійкість до понижених температур. Відносна стійкість до хвороб. Рекомендована густота – 450- 550 тис. шт./га. Урожайність – 2,7–3,5 т/га; вміст сирого протеїну – 37-42%, жиру -19-21 % | |
| Середньо пізньостиглі | |||
| Іна, Таврія, Валюта | Степ | Тривалість вегетаційного періоду – більше 135 днів. Висота рослин – у середньому 110-140 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 12- 16 см. Відносна стійкість до хвороб. Рекомендована густота – 400-450 тис. шт./га. Урожайність – 3,5-4,0 т/га; вміст сирого протеїну – 37-42%, жиру -19-21 %. | |
Не рекомендується висівати сою після бобових культур, томатів, соняшнику, цукрових буряків та ближче ніж за 500 м від насаджень білої і жовтої акації, у зв'язку з наявністю спільних шкідників і хвороб. У польовій сівозміні на попереднє місце сою повертають через 3-4 роки.
За багаторічними даними Інституту кормів НААН, сою можна висівати у сівозмінах з короткою ротацією. Досить продуктивною є ланка сівозміни ”кукурудза-соя” у співвідношенні 1:2 та 1:3. Урожайність зерна кукурудзи після сої підвищується на 0,3-0,5 т/га. Також можливі ланки ”соя-ячмінь”, ”соя-озима пшениця” або ”соя- яра пшениця”. При цьому урожайність ячменю підвищується на 0,4- 0,6 т/га, пшениці – на 0,25-0,4 т/га. Використання таких сівозмін є досить актуальним, особливо в даний час, для крупних приватних товаровиробників та фермерських господарств.
Соя вимоглива до попередників і сама є відмінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур, зокрема зернових, не поступаючись люцерні та кукурудзі на силос. При вирощуванні сої на насіння в просапній сівозміні – вона є одним з кращих попередників ярих культур. Урожай ярої пшениці висіяної після сої, не менший ніж після чистого пару, а у вологі роки пшениця після сої дає навіть більші врожаї. У середньому на 1 га соя залишає після себе в грунті 60-80 кг азоту, 20-25 кг. фосфору і 30-40 кг. калію, що прирівнюється до 10- 15 тонн органічних добрив.
Обробіток грунту. Він повинен бути диференційований залежно від попередника, вологозабезпечення, забур'яненості поля та його рельєфу.
Після стерньових попередників основний обробіток ґрунту включає одно- або дворазове лущення стерні з подальшою оранкою на глибину 25-27 см і вирівнювання поверхні поля. При засміченні поля однорічними бур'янами застосовують напівпаровий обробіток ґрунту (літня оранка і одна-дві культивації для знищення бур'янів). На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами застосовують пошаровий обробіток ґрунту, який полягає у лущенні лемішними лущильниками з наступною глибокою оранкою на глибину 28-30 см при появі масових сходів бур'янів.
В умовах недостатнього зволоження застосовують паровий обробіток ґрунту в сівозміні. При цьому після збирання попередника поле обробляють дисковими знаряддями, а з відростанням бур'янів проводять оранку і додатково обробляють ґрунт у літньо-осінній період культиваторами та боронами.
В Україні основним обробітком ґрунту в більшості соєсіючих регіонів є оранка з використанням полицевого плуга. Цей спосіб забезпечує найповніше загортання післяжнивних решток, однорідний поверхневий шар ґрунту, знищує значну кількість бур'янів, сприяє підвищенню ефективності дії мінеральних добрив, скороченню весняних передпосівних операцій, дає змогу раніше розпочати сівбу.
Коли є ефективні гербіциди та відповідний комплекс технічних засобів застосовують мінімальний або нульовий обробіток ґрунту, внаслідок якого витрати пального знижуються в порівнянні з традиційним обробітком на 20% при мінімальному і на 70 % при нульовому обробітку.
Щодо чизелювання то в Україні воно мало поширене, хоча застосовують його в соєсіючих країнах. Вважається, що оранку плугом можна замінити чизелюванням, коли після збирання попередника на поверхні залишається мало післяжнивних решток. Перше чизелювання проводять восени в одному напрямку, а друге – навесні, перпендикулярно першому.
Загалом безплужна система обробітку ґрунту дає змогу вирощувати сою на полях з незначним схилом, де недоцільне застосування плуга. Вона запобігає ерозії ґрунту, сприяє зменшенню затрат праці та збереженню енергії, однак є певні недоліки у загортанні післяжнивних решток та потребує дещо більшої кількості застосування гербіцидів.
Щодо передпосівного обробітку ґрунту, то він повинен бути направлений на обов'язкове вирівнювання, створення сприятливих умов для рівномірної заробки і проростання насіння сої.
Навесні при достиганні грунту обробіток проводять диференційовано з урахуванням стану поля та погодних умов, що складаються. Як правило, він включає в себе боронування та вирівнювання поля, яке проводять під кутом до напрямку оранки, внесення гербіцидів і передпосівної культивації.
Проведення передпосівної культивації в день посіву на глибину загортання насіння 3-4 см дає можливість уникнути пересихання верхнього шару грунту, додатково його вирівнює, знищує проростки бур'янів, створює сприятливі умови для посіву сої.
У роки з інтенсивним підсиханням верхнього шару грунту, коли недостатньо опадів, необхідно використати комбіновані агрегати, для поєднання грунтообробних операцій, при цьому зменшується кількість обробітків грунту і скорочуються строки виконання робіт, що не допускає пересихання верхнього шару, і насіння лягає у вологий грунт. При дефіциті вологи в посівному шарі ґрунту проводять прикочування грунту до- і після сівби, яке сприяє підвищенню врожайності насіння на 0,11-0,26 т/га.
У сприятливі за зволоженням роки післяпосівне прикочування недоцільне, тому що при цьому ущільнюється грунт, а коли випадають дощі – утворюється грунтова кірка, утруднюється винос сім'ядолей на поверхню, знижується польова схожість насіння, що призводить до значного зрідження посівів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві» автора Каленська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сортові ресурси сої“ на сторінці 1. Приємного читання.
