Основою для визначення стадій розвитку є видимі неозброєним оком фенологічні ознаки утворення органів. Цей код знайшов загальне застосування не тільки в Європейському Співтоваристві, але і в рамках діяльності різних міжнародних міжурядових і наукових організацій. Знання про хід окремих стадій розвитку посівів дозволяє своєчасно і ефективно застосовувати необхідні оперативні, адаптовані до конкретних ситуацій агротехнічні заходи для формування високих урожаїв (підживлення азотом, внесення мікроелементів, застосування регуляторів росту, фунгіцидів та інші технологічні заходи). В Західній Європі сукупність цих оперативних агротехнічних заходів, направлених на досягнення оптимальних урожаїв, називається "управління посівами" або "менеджмент посівами". Всі агротехнічні заходи слід проводити у чіткій відповідності щодо стадій розвитку рослин та формування урожаю і їх вимогам до умов живлення. Відхилення від цього викликають значні або менш значні втрати урожаю.
В основу побудови коду ВВСН покладена шкала Задокса, що дозволила уникнути великих змін цієї, прийнятної в цілому, системи кодування, яка виправдала себе в усьому світі. Двозначне числове кодування складене таким чином, що перше число – макростадія, а друге – мікростадія в рамках макростадії. Це дозволяє застосовувати цю систему для єдиного кодування стадій розвитку культурних і бур'янистих рослин, у тому числі й для льону олійного. Для опису стадій розвитку рослин виділено 10 макростадій від 0 до 9, в розрізі яких є по 10 мікростадій.
Назва коду ВВСН утворена від початкових літер назв організацій, що спочатку брали участь в його розробці: В – Biologische Bundesanstalt for Landund Forstwirtschaft (Біологічна федеральна установа сільського і лісового господарства); В – Bundessortenamt (Федеральне сортове управління); CH – Chemische Industrie (Хімічна промисловість у складі Об'єднання аграрної промисловості).
В останні роки особливо актуальними для сільськогосподарського виробництва є питання підвищення адаптивності сільськогосподарських рослин. Тому на зміну традиційним енерговитратним технологіям у рослинництві повинні прийти принципово нові прийоми землеробства, що базуються на впровадженні нових елементів високих технологій. У цих цілях широкого практичного використання набувають окрім мікроелементів на хелатній основі регулятори росту рослин.
Загалом регулятори росту рослин – це природні або синтетичні сполуки, які використовують для обробки рослин із метою ініціювання змін у процесах їх життєдіяльності для покращення якості рослинного матеріалу, збільшення врожайності, полегшення збирання і зберігання врожаю. Потрапляючи в рослину, вони безпосередньо включаються в обіг речовин або чинять на нього певну дію. В результаті змінюється спрямованість біохімічних процесів, що призводить до підвищення рівня життєдіяльності рослин. Регулятори росту впливають на систему гормональної регуляції, яка визначає характер таких найважливіших фізіологічних процесів, як ріст, утворення нових органів, перехід рослин до цвітіння, старіння, стан спокою або вихід із нього.
Дія регуляторів росту проявляється на молекулярному рівні, а тому її фенотипічне відображення не завжди фіксується як у наукових дослідженнях так і реальному сільськогосподарському виробництві. До того фенотипічні ефекти від застосування регуляторів росту рослин у значній мірі можуть модифікуватися ґрунтово-кліматичними та погодними факторами.
Застосування біологічно активних речовин на посівах сільськогосподарських культур дає змогу компенсувати дію екстремальних факторів зовнішнього середовища. Особливий інтерес представляють регулятори росту, які здатні збільшити загальну і специфічну адаптованість рослин при швидких змінах умов зовнішнього середовища.
Комплекс біологічно активних сполук регулює процеси клітинного поділу, диференціації, формоутворення і контролює розвиток та продуктивність рослин. Ці препарати впливають на життєві процеси рослин і не мають токсичної дії на живі організми.
Регулятори росту позитивно впливають на ріст рослин і розвиток кореневої системи та листової поверхні. Це сприяє ефективному використанню рослинами елементів живлення, у тому числі малорозчинних сполук фосфору, прискоренню окремих етапів розвитку, підвищенню стійкості до хвороб та шкідників. Застосування біостимуляторів призводить до підвищення продуктивності й поліпшення якості продукції та умов сільськогосподарського виробництва, завдяки можливості зменшення на 25-40 % норм витрат фунгіцидів і інсектицидів, при їх комплексному застосуванні з регуляторами росту рослин при допосівній обробці насіння і фітосанітарних обробках посівів проти шкідників і хвороб.
Поряд з тим, що рослина має здатність сама продукувати під впливом певних умов стимулюючі речовини, розроблені засоби застосування синтетичних хімічних речовин, яким властива біологічна активність.
За особливостями дії всі регулятори росту поділяють на активатори, або стимулятори (посилюють ріст), інгібітори (пригнічують процеси росту) і летальні речовини (спричинюють у рослинах незворотні зміни та їх загибель).
До активаторів росту або фітогормонів (фітогормони – хімічні речовини, що виробляються в рослинах головним чином в тканинах, що активно ростуть, на верхівках коренів і стебел і регулюють їх ріст і розвиток) належать речовини ауксинового ряду, похідні фенолу, гібереліни, цитокеніни, ауксини, абсцизова кислота, фузикокцини, етилен та їх синтетичні аналоги). Вони впливають на ріст, морфогенетичні особливості та інші показники, сприяють підвищенню врожайності. Так, цитокінін позитивно впливає на ростові процеси, зокрема на синтез РНК. Кремнійорганічні сполуки (мівал і крезацин) діють на рослину як біостимулятори, поліпшують обмін речовин, підвищують стійкість (адаптацію) рослин до несприятливих умов, тобто мають антистресову дію, підвищують врожайність. Особливо позитивно впливає на ріст, адаптацію рослин до несприятливих умов, їх урожайність, крезацинтріс (2-оксиметил), амоній-крезоксиацетат або триетаноламінова сіль крезоксиоцтової кислоти. Він нетоксичний, не має мутагенної, канцерогенної, тератогенної і кумулятивної дії.
До інгібіторів належать гідразид малеїнової кислоти, похідні диметиламіноянтарної кислоти, холінхлориду та ін.
Летальні речовини – це похідні феноксикислот, симетричного триазину та ін.
Регулятори росту використовують для впливу на процеси цвітіння і плодоношення, керування станом спокою, прискорення опадання листя, підсушування рослин перед збиранням, запобігання виляганню рослин, знищення бур'янів тощо. Проти вилягання хлібів застосовують ретарданти – хлормекватхлорид, хлорхолінхлорид, кампозан. Період спокою переривають за допомогою тіосечовини, егиленхлорхолін хлориду, дихлоретилену, бромистого етилену. Щоб прискорити опадання листків (дефоліація), застосовують дефоліанти (магнію хлорат, ендотал, ціанамід кальцію та натрію тощо). Підсушують рослини на корені (десикація) за допомогою десикантів (сульфат амонію, реглон, їдкі луги, гліфосат та ін.).
На сьогодні використовуються при вирощуванні польових культур такі регулятори росту: нейтрон, домінант, вегестим та протоностим, бетастимулін, альфастим, адаптофіт, радостим – регулятори росту, що застосовуються на посівах соняшнику, цукрових буряків та інших культур.
За даними О. М. Григор'євої (2007), використання даних речовин на посівах соняшнику сприяє підвищенню урожайності насіння, олійності та підвищує стійкість рослин до стресових умов, зокрема посухи. Використання стимуляторів росту на посівах цукрових буряків (Г.А. Кулик, 2007) сприяє підвищенню урожайності від 1,5 до 6,5 т/га та цукристості від 0,2 до 1,2%.
Гумісол Супер – природний органічний стимулятор росту з високим вмістом гумінових речовин, що отриманий з біогумусу, шляхом переробки гною червоним каліфорнійським черв'яком (вермікомпостування). Містить усі компоненти вермикомпосту: гумати, фульвокислоти, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, макро- та мікроелементи, корисну мікрофлору.
Препарат підвищує схожість насіння, скорочує строки дозрівання врожаю на 10-14 днів, знижує кількість нітратів та радіонуклідів у сільськогосподарській продукції, пригнічує ріст патогенної мікрофлори, підвищує урожай. На оброблених ділянках активізуються процеси гумусоутворення, що забезпечує відновлення родючості ґрунту. Гумінові речовини утворюють хелатні сполуки з рядом мікро- та макроелементів, іони яких формують чимало добре розчинних сполук, що полегшує надходження цих елементів у рослини. Дані властивості дають змогу зменшити норми витрат мінеральних добрив або повністю відмовитись від них.
Висока ефективність препарату розповсюджується на: злакові, бобові, овочеві, баштанні, плодово-ягідні культури, виноград, квіти, тютюн тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві» автора Каленська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Застосування мікродобрив“ на сторінці 4. Приємного читання.
