Придатні для заселення ільмені, що мали в минулому ракопродуктивність, але втратили її через причини, що не тягнуть за собою довготривалих негативних наслідків: осушення, разовий викид великої кількості органіки або перевищення доз мінеральних добрив та ін.
Можливо вселяти молодь і у середньопродуктивні водойми з достатньо розвинутою кормовою базою, так як мала чисельність раків в них може бути пов'язана з несприятливими умовами розмноження: нестійким гідрологічним гідрохімічним режимами в період розвитку ікри, дефіцитом нерестових ділянок, малою концентрацією кормових об'єктів для личинок в ранньому онтогенезі.
Заселяти малопродуктивні біотопи немає сенсу, оскільки популяція раків буде формуватися в умовах жорсткої кормової конкуренції, негативного впливу факторів середовища проживаня і складатися із тугорослих особин, які не мають якої-небудь значної господарської цінності. Виключенням є заходи, які мають екологічний напрямок.
Розведення раків в ставах, порівняно з природними водоймами, має значну перевагу. В ставах можливий кращий контроль за процесом вирощування і середовищем проживання, а також більш ефективна годівля, відсутні хижаки.
Для розведення раків придатні неспускні або неповністю спускні стави. Вирощування необхідно проводити в полікультурі з рибою: білий і строкатий товстолобик, білий амур, короп. В таблиці 3.11.3.1. наведені вимоги до хімічного складу води в ставах, де планується вирощувати раків.
Таблиця 3.11.3.1. Хімічний склад води в ставах для вирощування раків
| Важкі метали | менше 0,01 |
| Нафтопродукти | менше 0,05 |
| Феноли | менше 0,005 |
| Таніни | менше 10 |
| Ціаніди | менше 0,005 |
| Амоніак | менше 0,05 |
| Залізо | менше 0,5 |
| Смоли | менше 2,0 |
| Амоній | менше 0,5 |
| Карбонати | менше 10,0 |
| Нітрати | менше 1,0 |
| Фосфати | менше 0,3 |
| Хлориди | менше 10 |
| Сульфати | менше 10 |
| Жорсткість води | 6,0-9,0 мг/екв |
| рН | 6,5-8,5 од. |
| Кисень | більше 5,0 |
У штучних водоймах перед запуском поголів'я крім підготовки днища проводиться ще ряд операцій: навколо ставка споруджується захисна брівка і робиться по її зовнішній стороні дренажний водостік. Це необхідно для запобігання потрапляння дощових стоків і сміття у водойму. По берегах висаджуються дерева, один з найкращих видів - плакуча верба, які створюватимуть тінь. Необхідно забезпечити різну глибину ставу: біля берега - близько 0,4 м в середині до 3 м. Максимально допустима кількість дорослих особин раків на один квадратний метр площі ставу не повинен перевищувати 5 одиниць. Перед заселенням водойми проводиться її заповнення, після чого воді дають час відстоятися строком не менше двох тижнів, а краще одного місяця. При правильному облаштуванні ставу раки не потребують додатковї годівлі, у воді досить планктону, водоростей або личинок. Для прискорення росту особин здійснюється прикорм овочевими обрізками, комбікормом, відходами м' яса і риби, а також вимоченими у воді крупами.
Суворе дотримання рекомендацій фахівців і застосування повного комплексу обладнання для підтримки оптимальних умови для життєдіяльності раків дозволить швидко домогтися гарних показників. Зазвичай раки ведуть нічний спосіб життя, але якщо вони почують здобич, то можуть направитися до неї, не звертаючи уваги на час доби. Цікавий і такий факт: самки завжди сидять у норах поодинці, а самці під час зимівлі нерідко збираються групами і зариваються у мул. Як правило, раки-самці в 2-3 рази крупніше самок. Період спарювання та відкладення ікри у річкових раків дуже варіює і спостерігається або восени (жовтень-листопад), або в кінці зими - на початку весни (лютий- березень). Період інкубації ікри у раків, що парувались восени, триває 6-7 місяців, а у раків, що парувались навесні, він перевищує 4 місяці. Тривалість спарювання - 2-3 тижня, запліднення зовнішнє. Самці приклеюють свої сперматофори на нижньому боці головогрудей самки у вигляді білої плями. При пізньому спарюванні і низьких температурах запліднення відбувається протягом кількох діб. Ікру самки відкладають вночі, в тиші, протягом 2-3 годин. Підгинаючи черевце до головогрудей, вони утворюють камеру, в яку випускають спеціальну речовину, що розчиняє прикріплені там сперматофори зі сперматозоїдами. Ікринки, видавлені з яйцепроводу, проходять через сім'яний розчин, запліднюються і прикріплюються до черевних ніжок або панциру. На ніжках в них може знаходитись 110-480 ікринок. Завдяки рухам ходильних та черевних ніжок ікринки постійно омиваються свіжою водою. У період виношування ікри самки дуже обережні, ховаються у норах і виходять з них тільки у пошуках їжі.
Зародки в ікрі розвиваються протягом 7-8 тижнів. Маленькі рачки (личинки) викльовуються з ікри найчастіше у третій декаді травня і першій декаді червня за температури 21-240С. Перші 2-3 дні вони висять на так званих гіалинових нитках, потім нитки обриваються, а рачки за допомогою маленьких загнутих назад крючків на клешнях прикріплюються до оболонки яйця. В такому стані вони знаходяться 5-8 днів, живляться лише за рахунок запасів жовтка, який розташований під спинним панциром. До десятого дня відбувається перша линька, після якої личинки стають схожими на дорослих раків. їх маса складає 21-30 мг, довжина тіла - 1,1-1,2 см. Живляться рачки самостійно, але під час несприятливих умов ховаються під черевце матері.
На тринадцятий-двадцятий день відбувається друга линька, після якої личинки стають повністю самостійними. Линька у раків проходить багаторазово: на першому році життя - 8 раз, на другому - 4-5 і на третьому - 3-4 рази.
Вивчення та знання загальних закономірностей розвитку та формування промислових стад раків дозволяє раціонально вести його промисел, не наносячи шкоди їх загальній кількості.
Заготівля плідників. Відновлювання плідників в природних водоймах із маточних ставів проводиться з кінця березня до травня, після настання стійкої позитивної температури, в залежності від конкретних метеорологічних умов року. В цей час у самок під абдоменом знаходиться запліднена ікра, яка прикріплена до плеопод тонкою гіалоновою ниткою. Процес заготівлі специфічний і має ряд особливостей, пов'язаний з біологією і поведінкою раків в різних типах водойм. В якості знарядь лову використовують раколовки і волокуші. Відлов необхідно проводити у водоймах, схожих по гідрологічному і гідрохімічному режимах з тими, в які буде вселятися отримана молодь. Весною самки концентруються на прогрітих ділянках, близько до берега, ховаючись у природних укриттях або викопуючи нори. Тому встановлювати раколовки або працювати волокушею необхідно на прибережних мілководдях глибиною 0,5-1,0 м. Найбільш ефективніший лов у нічний період і у сутінках. В якості наживки для раколовушок краще використовувати свіжу рибу.
Виловлених самок необхідно сортувати, відбираючи особин, що не мають травм, ознак будь-яких захворювань, з великою кількістю ікри на плеоподах (рис. 3.11.3.5.).
Рис. 3.11.3.5. Самки з ікрою, що розвивається на плеоподах
їх життєстійкість визначається наступним чином: особин беруть посередині головогрудей зі сторони спини і, якщо рак енергійно піднімає клешні до гори, він придатний для розведення; ослаблених особин з опущеними клешнями і бульбашками піни в челюсті, вибраковують. Спійманих самок поміщають у дельових садках розміром 1*0,5*0,5 м, що встановлені на кілках або плавучих конструкціях. В кожний садок необхідно садити не більше 10-12 кг раків. Перевезення запліднених самок до місця інкубації здійснюють в ящиках, якщо час в дорозі не перевищує 3 годин. Для цього раків вкладають рядами, перекладаючи вологою травою або мішковиною. Транспортування на великі відстані проводять в рибоводних поліетиленових пакетах з киснем.
Перед посадкою на інкубацію самок повторно сортують, вибраковуючи ослаблених, травмованих і тих, які втратили багато ікри при перевезенні. Потім протягом 10-15 хв. їх обливають водою або опускають декілька разів у воду в сітчастих ящиках для видалення бульбашок повітря із зябрової порожнини, інакше раки можуть загинути від задухи, оскільки блокується надходження розчиненого кисню в зябра, а в повітряній подушці накопичується вуглекислота.
Інкубація. Самок з ікрою розміщують в інкубаційних басейнових установках із замкнутим циклом водопостачання, в які попередньо розставляють касети з індивідуальними сховищами (рис. 3.11.3.6.).
Рис. 3.11.3.6. Касета з індивідуальними прилистками для самок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форма організації штучного розведення довгополих раків.“ на сторінці 4. Приємного читання.
