Плідників райдужної форелі перевозять живорибними вагонами, автомашинами, літаками (залежно від відстані і наявності транспортних засобів). Плідники форелі, призначені для перевезення, мають бути здоровими, добре розвиненими. Основні вимоги при перевезеннях плідників, як і інших вікових груп форелі, зводяться до дотримання положення ветеринарної служби по перевезенню живої риби. Організацію перевезень необхідно проводити восени або ранньою весною, коли температура води не перевищує 100С (при вищій температурі і зменшенні співвідношення між рибою і водою спостерігаються підвищений відхід риби). Вода, в якій повинна перевозитися форель, має бути чистою, з високим вмістом розчиненого в ній кисню. Наповнення транспортних ємкостей повинне проводитися з тих же водойм, в яких вирощувалася форель. Рибу, призначену для транспортування, слід заздалегідь витримати на проточній воді без годівлі впродовж 0,5-1 доби для очищення зябр від мулу і максимального звільнення кишечника від їжі. Живорибний транспорт для перевезення має бути абсолютно справним. Особливо ретельно необхідно перевіряти роботу компресорних установок, а в разі оснащення транспортного засобу кисневими балонами слід перевірити справність системи подачі кисню.
При перевезенні плідників форелі на відстань до 500 км живорибною машиною, обладнаною кисневими балонами, при температурі води 6-80С можна посадити до 180-200 кг риби. Останнім часом практикується перевезення плідників в целофанових пакетах. У один пакет поміщають одну рибу (плідника). Вантаження плідників в транспорт проводиться дуже обережно, аби не травмувати їх і уникнути за рахунок цього відходу як в процесі перевезення, так і після нього.
Транспортування ікри на ближню відстань можна проводити відразу ж після її набухання або на стадії дроблення в перші 2 доби її розвитку. Після цього періоду ікра стає дуже чутливою як до наявності в середовищі кисню, так і до механічних впливів. Тому в більшості випадків перевезення ікри здійснюють на стадії пігментації ока за 5-7 днів до початку викльову вільних ембріонів.
Для перевезення ікри використовують спеціальні ізотермічні контейнери, розроблений Київським СОКБ "Техрибвод" - контейнер, а також рамки, що виготовлені з пінопласту. Це досить помітно відрізняє їх від дерев'яної упаковки, що використовувалася до недавнього часу.
Транспортування здійснюють без води, на рамках (36*36 см). Напередодні транспортування ікру розкладають в 1,5-2,0 шари на рамки, заздалегідь вистелені мокрими марлевими серветками. Щоб уникнути травмування, розкладання ікри на рамки проводиться у воді. На одну рамку-кювету розміщують до 10 тис. ікринок. Після розкладання ікру вільними кінцями серветки закривають, а рамки складають в стопку по 10 шт. На верхню рамку замість ікри укладають подрібнений лід. Нижня рамка залишається вільною (інколи її заповнюють мохом). Встановлена таким чином стопка рамок вставляється в ізотермічний ящик (з отворами для доступу повітря і стоку води) і може транспортуватися будь-яким видом транспорту 2-3 дні. При цьому слід дотримуватися особливої обережності: не кидати ящики, не допускати різких поштовхів і т. п. В процесі транспортування температура в ящику має бути 3-40С, а лід, що розтає, поступово зволожує ікру. Після доставки ікри до місця призначення ящик розпаковують, ікру на кожній рамці обприскують впродовж 20 хв водою з лійки, а потім, після вирівнювання температури в ящику і в инкубцеху, її розміщують в інкубаційні апарати для подальшої інкубації.
Сперму перевозять в чистих, сухих з герметичною упаковкою пробірках. У кожну пробірку відціджують молока від одного самця. Пробірки щільно закривають пробками і поміщають в термос з льодом, покритий шаром вати або марлі. При температурі в термосі, близькою 00С, сперма може зберігатися 2-3 доби.
Перевезення личинок.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Транспортування плідників, ікри, молок і молоді форелі.“ на сторінці 1. Приємного читання.
