Те, що вугор - це риба, людство встановило лише 1777 року. Тоді італійський учений Карло Мондіні дослідив вугрів і довів, що вони не змії і вже аж ніяк не черви. А саме з ними асоціювали цих риб ще з часів Стародавньої Греції. Вважають, що перші дослідження про вугрів написав ще філософ Аристотель у V ст. до нашої ери. Він вважав, що народжуються вугрі просто з глини. Зрозуміти давнього мудреця нескладно. Адже до ХХ століття ніхто не міг побачити, а отже і зрозуміти, як вугрі народжуються.
Данський професор Йоганн Сміт дослідив вугрів просто виловлюючи їх на різних стадіях розвитку у водах Атлантичного океану. Він шукав усе менших і менших вугриків, доки не зупинив своє дослідження у Саргасовому морі. Там він і знайшов найменші личинки вугра.
Саргасове море - єдина водойма в світі без берегів. Це тиха частина Атлантичного океану, на північ від містичного Бермудського трикутника. Води моря колишуть довжелезні і заплутані водорості ”саргассум”, які й дали йому назву. Португальські моряки першими з європейців описали Саргасове море, ще у ХУ ст. Довший час учені вважали, що його солоні води мертві. Проте Йоганн Сміт 1922 року довів, що саме тут, між водоростей, і народжуються маленькі вугрі.
Вугор - (Anguilla anguilla) прохідна риба. Завдяки високим смаковим якостям вугор є одним з найбільш цінних видів риб. М'ясо ніжне і нежирне, особливо ціниться у копченому вигляді. Вміст білку в ньому складає 11-17 %, жиру - 22-32 %. Ця риба відрізняється широким спектром живлення і досить пластична до різних екологічних умов.
Основними культивованими видами є європейський вугор - Anguilla anguilla (рис. 3.8.1.), японський вугор - Anguilla japonica, американський вугор - Anguilla rostrata (рис. 3.8.2.). У світовому виробництві японський вугор складає 61 %, а європейський - близько 33 %. Загальний вилов всіх трьох видів вугрів у 1965-1967 рр. становив приблизно 40 тис. т.
Рис. 3.8.1. Європейський вугор - Anguilla anguilla
Рис. 3.8.2. Американський вугор - Anguilla rostrata
Вугор - катадромна риба. Нерест його відбувається в морі, потім личинки мігрують до берегів і заходять в річки. Досягає довжини до 2 м, але частіше 50-150 см. Має дрібну малопомітну луску, спина темнозеленого або бурого забарвлення, боки жовті, черевце жовтувате або біле. Вугор має видовжене, майже циліндричне, змієподібне, покрите слизом тіло, на хвості стиснуте по боках. У прісній воді у вугра яскраво виражений негативний реотаксис - він завжди прагне йти проти течії, піднімаючись у саме верхів'я річок. У вологому повітрі без води вугор при температурі 240С виживає до 36 годин, оскільки його слизиста шкіра може споживати кісню близько 17 см3 в годину на 1 кг маси.
Розрізняють дві форми вугрів - гостроголовий і широкоголовий. Ціннішим виявляється гостроголовий вугор - жирність його складає 27.5 %, в той час як у широколобого лише 12-19 %. Існує думка, що вугор, потрапляючи в місця, багаті на дрібні кормові організми, виростає вузькоголовим, з гострою мордою і маленькою пащею. Якщо ж йому доводиться вести хижий спосіб життя, у нього формується широка голова з тупою мордою і великою пащею, що дозволяє йому захоплювати великих тварин - риб і раків до 15 см.
Вугор веде нічний спосіб життя, вдень мін ховається в закутках або заривається в мул на глибину до 80 см, а за деякими даними, і до 1.5 м. Дрібніші особини вугра в природних умовах живляться личинками водяних комах, молюсками, ракоподібними. У більш крупніших особин важливішу роль у живлені відіграє риба, головним чином дрібна і непромислова (окунь, йорж, плітка). Вугор досить ненажерливий, хоча темп його приросту дуже малий. В умовах штучного відтворення ці показники набагато кращі. Взимку вугор не харчується і переносить цей період в основ нумо в стані сплячки, зариваючись глибоко в мул.
За своє життя вугор здійснює дві міграції (рис. 3.8.3). Перша - анадромна. Тоді підростаючі личинки вугра з нерестовищ, що знаходяться на півдні Атлантичного океану (Саргасове море), піднімаються у верхні шари води, підхоплюються поверхневими течіями. Одних ці течії несуть до берегів Америки, інших - Гольфстімом - до берегів Західної Європи, їх дрейф триває 2-3 роки, за які личинки досягають довжини 7-8 см.
Відтак вугор різними шляхами входить в прісні води, де живе 9-15 років, а за деякими данними, і до 25 років. Досягнувши статевої зрілості вугор здійснює другу міграцію - катадромну. За інтуїцією вони знову потрапляють в Саргасове море, де в квітні-травні на глибині 400-500 м нереститься і гине.
Рис. 3.8.3. Схема міграції вугрів
Основним методом отримання посадкового матеріалу є вилов личинок - лептоцефалів (рис. 3.8.4.), що заходять в прибережні і внутрішні водоймища. У Європі личинок вугра відловлюють навесні- влітку.
Рис. 3.8.4. Личинка вугра - лептоцефал
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтенсивні технології вирощування вугра“ на сторінці 1. Приємного читання.
