Технологія вирощування креветок.
У 1987 році у світі нараховувалося 6048 прісноводних креветочних господарств, загальною площею господарств 11770 га. Вивчення життєвого циклу і особливостей біології креветок роду М. rosenbergii розпочато в Тайланді в 60-х роках, товарне розведення з 1965 року.
Гігантська прісновода креветка (Macrobrachium rosenbergii) - відноситься до відділу Decapoda, підряду Natantia - плаваючі креветки, сімейства Palaemonoidae Rafmesque, 1815, роду Macrobrahium (рис. 3.11.1.).
Рис. 3.11.1. Гігантська прісноводна креветка – Macrobrachium rosenbergii
Велика частина креветок - морські мешканці. У прісних водах зустрічаються, в основному, представники двох родин: Palaemonidae і Atyidae. Промислове значення має лише один рід Macrobrachium, види якого досягають досить значних розмірів - від 50 до більше 300 мм. Прісноводі креветки роду Macrobrachium широко поширені в тропічних і субтропічних регіонах світу. З приблизно 150 видів даного роду найперспективнішими об'єктами аквакультури є М. rosenbergii і М. nipponicus. В цілому, промислово добувають і культивують шість видів креветок роду.
Ареал гігантської прісноводої креветки охоплює багато країн Західної Пацифіки від Північно-західної Індії до В'єтнаму, включаючи Малайзію, Індонезію, Північну Австралію, Філіппіни і Нову. Особливо багато чисельний вид в низовинах Південно-Східної Азії (В'єтнам, Таїланд, Південний Китай).
Окрім свого природного ареалу, гігантська прісновода креветка акліматизована і успішно культивується на, в Ізраїлі, Мексиці, Єгипті.
Всі популяції М. rosenbergii розділяють на західну і східну групи, які відрізняються за рядом ознак: стійкості молоді до солоності і високої температури; швидкості росту; особливостями личинкового розвитку. У східній групі виділяють австралійську і північно-східну частини. Для першої популяцій креветок характерний короткий личинковий розвиток. Значно відрізняються від інших креветки філіппінської популяції. Проте, не дивлячись на відмінності, креветки всіх популяцій М. rosenbergii вільно схрещуються між собою, даючи життєстійке потомство. Можлива також внутрівидова гібридизація, яка дає великий простір для виведення схрещених форм із заданими властивостями.
Основне житло гігантської прісноводої креветки (як і більшості видів роду Macrobrachium) - пониззя річок, естуарії. Дорослі особини зазвичай мешкають на дні річок, мігруючи для ікрометання в солоновату і солону воду (10-30 %о) пригирлових ділянок. Личинковий період проходит в естуаріях. Личинки найбільш стенобіонтні, біонтність молоді дещо ширше, дорослі особини - еврибіонтні. Оптимальні умови, в основному, однакові для всіх стадій: температура води - 28-3 00С, освітленість - близько 4000 лк, насичення води киснем - близько 70 %, рН - 7-8, вміст нітритів - не більше 0,1 мг/л, нітратів - не більше 20 мг/л, жорсткість води (СаСО3) 30-150 мг/л. Висока концентрація кальцію сприяє кращому розвитку личинок і дорослих креветок. Тривалість життя гігантської прісноводої креветки - 3-4 роки.
Життєвий цикл M. rosenbergii складається з наступних періодів: ембріонального, личинкового, ювенільного і дорослої особини.
Прісноводі креветки різностатеві. У самки статева система складається з парних яєчників, яйцепроводів і гонопор. Яєчник - дорсальний по відношенню до шлунку і гепатопанкреасу. У зрілої самки яєчники помаранчевого кольору, є добре видимими через карапакс. Процеси дозрівання яєць і росту статевої залози можуть бути розділені на 2 фази: утворення яєць, які поступово заповнюють яєчник, і накопичення жовтка яйця. Статева система самців складається з парних сім'яників, насінних проток і гонопор. Сім'яники дрібні і займають положення, подібне до передньої долі яєчника у самок. У гігантської прісноводої креветки дорослі самці зазвичай набагато більші за самок (приблизно у 1,5 рази). Самці мають широкі головогруди і потужніші клешні, а самки - відносно крупніше черевце. Генітальні отвори у самців знаходяться між підставами п'ятої пари плеопод, а у самок - в підставі третіх. Плевра у самок довша, і у поєднанні з ширшим черевцем утворює крупну виводкову камеру.
У природних умовах тропіків креветки роду Macrobrachium спарюються практично круглий рік. Інтенсивність розмноження зростає в період сезонних дощів (мусонний період). В цей час збільшується вірогідність потрапляння личинок із стоками води в естуарії, де є оптимальні умови для їх розвитку і росту. У місцях акліматизації основним лімітуючим чинником стає температура. Вона повинна перевищувати 220С.
Креветки досягають статевозрілості у віці 4-5 місяців. Самки дозрівають раніше самців при довжині близько 80 мм, і масі - близько 6,8-8 г. Довжина і маса початку дозрівання самців - близько 100 мм і 10 г. Спаровування і нерестова поведінка в різних видів роду Macrobrachium описані в багатьох роботах. Самці злучаються з "м'якими" самками, що тільки закінчили линьку. При цьому самець знаходиться поряд з самкою у момент линьки, охороняючи її від інших креветок і хижаків. При спаровуванні самець відкладає желатиноподібний сперматофор біля отвору гонопор самки. Зовнішнє запліднення відбувається через 5-10 год. після спаровування, коли по яйцепроводах з гонопор самок назовні виходять яйця. Вони запліднилися спермою, що знаходиться в сперматофорі. Незапліднена ікра гине через 2-3 доби і скидається самкою з плеопод. Запліднена ікра переноситься у виводкову камеру і стримується в ній абдомінальною плеврою. Самка забезпечує безперервне промивання ікринок свіжою водою рухом плеопод.
Плодючість самок залежить від їх розміру і збільшується з віком від 20 до 150 тис. ікринок і більше. За даними Н.Н. Хмільного і співавторів (1997), плодючість самок завдовжки 118 мм складає 21270 ікринок. Самки довжиною 120-130 мм мають плодючість 20-30 тис. ікринок, довжиною 170 мм - 65 тис. Крупніші самки мають ікринки більшого розміру. При цьому виживаність ембріонів від крупних самок вища, ніж від середніх і дрібних. Після досягнення статевої зрілості ріст самок сповільнюється, ріст самців продовжується тими ж темпами. До 9-місячного віку окремі особини досягають 100-120 г, до року - 140-150 г, інколи до 200 г. Середнє число ікринок на 1 г маси тіла варіює залежно від розміру самок від 870 до 1100 шт.
Швидкість ембріогенезу в значній мірі визначається температурою води і для прісноводих креветок складає 11-30 діб у температурному діапазоні 21-330С. Оптимальна температура - 27-290С. В ході ембріогенезу ікринки змінюють колір від помаранчевого до жовтого і потім - сірого.
Викльов личинок (зоеа) відбувається протягом 1-3 днів. Для зоеа характерне розділення на головогруди і сегментоване черевце, причому останній сегмент черевця ще невідокремлений від тельсона. Очі - стеблові і відносно великі.
Личинковий період проходить в естуаріях. У прісній воді личинки можуть знаходитися не більше п'яти діб. Оптимальна солоність води для личинок - 12-14%о, для молоді і дорослих креветок - 0-8 %о, хоча останні толерантні до цього чинника і можуть успішно розвиватися при солоності 0-30 %о. Для личинок температура води нижче 180С і вище 340С летальна; для дорослих - нижче 130С і вище 370С, хоча живлення і ріст припиняються вже при температурі нижче 180С. Летальна концентрація нітритів для личинок - більше 13 мг/л, для дорослих - більше 15,4 мг/л нітритів і 160 мг/л нітратів. Остання личинкова линька проходит з метаморфозом. Постличинки, що з'явилися в результаті, ведуть донний спосіб життя.
У природному середовищі смертність личинок досягає 99 %. Основні причини смертності: низька якість води, різкі коливання солоності, хвороби, хижаки-планктофаги, недостатня кількість корму та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології штучного вирощування креветок, омарів та інших ракоподібних“ на сторінці 1. Приємного читання.
