Річкові раки (родина Astacidae) - чи не єдині безхребетні внутрішніх водойм, що мають промислове значення (рис. 3.11.3.1. та 3.11.3.2.). Це цінний делікатесний продукт, на який існує значний попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, і жоден з цих ринків далеко не насичений цією продукцією. На початку XX ст. у водоймах колишнього СРСР виловлювали до 2 тис. т раків, з яких від 47 до 80 % - у водоймах України: Київське і Каховське водосховища дніпровського каскаду, а також менші водойми - річки Інгулець і Південний Буг, озера на Волині та ін.
Рис. 3.11.3.1. Широкопалий річковий рак - Astacus astacus
У фауні України відомі 5 видів річкових раків, які належать до двох родів: Astacus і Pontastacus.
В останні роки через нестабільну ситуацію із запасами раків у природних популяціях практикується культивування раків у штучних умовах. Значних успіхів у цьому досягла Туреччина, яка свого часу завезла раків із водойм України. Щороку ця країна постачає на зовнішній ринок до 7 тис. т товарних раків, дещо менше - Іспанія (3,5 тис. т), Китай (1 тис. т) та ін.
Раки можуть жити у водоймах різних типів: річках, озерах, лиманах, водосховищах, ставах. Оскільки вони живуть у чистих, незабруднених водах, їх вважають індикаторами чистоти водойми. Частіше раки заселяють не всю площу водойми, а тільки глибини до 3— 5 м, так звану корисну площу, у великих водоймах іноді до глибин 8-15 м. Добре для них, коли берегова лінія має затоки і вздовж них розвинена підводна рослинність. Водні рослини та водорості, переважно елодея, хара та інші, повинні покривати дно, але не повністю. Наявність цих рослин забезпечує нормальний кальцієвий обмін в організмі раків, оскільки кальцій потрібний для затвердіння панциру після линьки.
Господарства, які займаються розведенням раків, відрізняються ступенем інтенсифікації біотехнологічного процесу. Одні з них утримують власне ремонтно-маточне стадо, інші відловлюють самок з ікрою в природних популяціях. Різними є також способи інкубації ікри: на самках у ставах, на самках в інкубаційних апаратах ікри, а також там, де здійснюється підрощування молоді і вирощування товарних раків - у ставах, лотоках, басейнах чи лотках із замкненою системою рециркуляції води. На всіх етапах технологічного процесу використовуються або штучні корми або природна кормова база водойм.
Особливо ретельно необхідно вибирати вид (види) раків для культивування. Приміром, широкопалого рака доцільно розводити лише при наявності водойм з чистою, прохолодною водою, з високим вмістом у ній розчиненого кисню (відсутністю заморних явищ), у яких є місця, де раки можуть ховатися і рити нори. Широкопалі раки менш плодючіші за інші види, тугорослі, вибагливі до екологічних умов. Щоправда, на західно-європейському ринку саме цей вид раків цінується найвище, проте на внутрішньому ринку різниці між цінами на раків різних видів немає. Для більшості господарств по розведенню раків рекомендується вирощувати такі види раків: червоний кубанський, білий дунайський, білий дністровський та довгопалий. У солонуватоводних водоймах Півдня України можна розводити товстопалого рака, хоча він не відзначається високою продуктивністю.
За ставового способу розведення раків, самок з ікрою перевозять у господарства, де проводять доінкубацію зародків у маленьких ставах. Особливу увагу слід приділити забезпеченню належного водообміну та аерації води під час інкубації ікри.
При розведенні раків потрібно стежити за якістю води, особливо за вмістом розчиненого у ній кисню, якого має бути не менш як 5-7 мгО/л, та рН води, яка має становити 7,0-9,0. Крім того, ретельно перевіряють стан природних кормових ресурсів у водоймі: водної рослинності, зоопланктону, черв'яків, смітної риби тощо. Водообмін має забезпечувати необхідний рівень розчиненого у воді кисню.
Плідників раків розміщіють у стави площею близько 0,1 га, 1,0—1,5 м глибиною при щільності посадки 1-5 екз/м2. За температури води понад 70С раків починають підгодовувати свіжим або вареним кормом (м'ясо, боєнські відходи, овочі, молюски тощо). Середня добова норма внесення корму становить близько 2 % від маси тіла особини. Корм розміщують на дерев'яних лотках розміром 40*40 см. За ставового способу розведення раків личинки І стадії з'являються наприкінці травня - на початку червня. Після другої линьки молоді відловлюють дорослих самок і пересаджують у маточний став, а молодь дорощують до стадії цьоголіток масою 7-10 г. Можна залишати цьоголіток у тому ж самому ставі або пересаджувати в інші стави із сприятливими умовами для їх зимівлі. Річняків відловлюють і пересаджують у нагульні стави, розріджуючи посадку. Товарної маси 40-50 г раки досягають при довжині 9-10 см наприкінці другого чи на третьому році життя.
Можна виростити молодь і товарних раків у заводських умовах. В останні роки біотехніка культивування раків у контрольованих умовах вдосконалюється.
Технологія промислового вирощування раків обов'язково поєднує такі процеси:
• 1) формування та утримання маточного стада і проведення спарювання;
• 2) інкубація ікри і підрощування молоді;
• 3) вирощування молоді до товарних розмірів.
На початковому етапі плідників річкових раків можна відловлювати з природних популяцій. Популяція вважається придатною для відбору плідників (готових до спарювання самців і самок, самок з ікрою), якщо в ній немає особин з ознаками таких небезпечних захворювань, як афаномікоз, рачача чума, фарфорова хвороба, а також при наявності невеликої кількості раків з іржаво-плямистим захворюванням та уражених екто- та ендопаразитами. Статевозрілі раки в такій популяції мають бути великими за розміром (не менш як 10 см і більше), високоплодючими. Самок з ікрою відловлюють навесні, під час концентрації на репродуктивних полях; самців - в кінці літа - на початку осені, з розрахунку 1-2 самця на дві самки.
Під час літнього нагулу самців відокремлюють від самок. Восени самців підсаджують до самок у співвідношенні 1:2.
Навесні самок з ікрою пересаджують у спеціальні інкубаційні апарати різних конструкцій. В цих апаратах кожна самка з ікрою утримується в окремій комірці. Хоча можна взяти ікру у самок і інкубувати її в спеціальних апаратах. Проте останній спосіб пов'язаний із значними трудовими затратами, часто призводить до травмування ікринок, тому його не можна застосовувати у промислових масштабах. Інкубацію проводять за температури води 19-21°С. Водообмін має забезпечувати належний вміст розчиненого у воді кисню. Від кожної самки можна отримати 100-150 личинок II стадії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології вирощування прісноводних раків“ на сторінці 1. Приємного читання.
