• 15 — повітряний компресор;
• 16—розпилювач повітря;
• 17 — світильники.
Відокремлення дрібних частин завислих речовин проходить в механічному фільтрі, який являє собою контейнер, заповнений поліетиленовим моноволокном. По мірі забруднення він виймається, фільтраційний матеріал промивають сильним потоком води, споліскують, потім вкладають назад у контейнер, який по спеціальним направляючим встановлюється назад в блок регенерації.
Біологічне очищення проводиться на біофільтрі зануреного типу, де в якості наповнювачів використовують керамзит з гранулами різного діаметру. Для видалення застійних зон і збільшення площі поверхні фільтруючого шару встановлюють вертикальні перегородки, поперемінно відкриті у нижній і верхній частинах. В кожному наступному відсіці напрям потоку води змінюється на протилежний.
Обладнання замкнутого циклу мають обмежений термін безперервної роботи, оскільки культура нітрифікуючих бактерій, що розвивається у біофільтрі, з часом старіє, субстрат забивається детритом, зменшуючи пропускну здатність. Розподіл біофільтру на секції дозволяє періодично замінити одну з них, збільшуючи тим самим термін його неперервної роботи. При цьому кількість мінералізованих за одиницю часу органічних азотовмісних сполук знижується лише на 20 %, відновлюючись до вихідного рівня протягом 14 діб.
Збільшенню потужності біофільтра в 1,5-2,0 рази і скороченню часу регенерації замінених секцій сприяє підігрів води перед її надходженням на біологічне очищення. Для активації біофільтру передбачена аерація субстрату.
Для перекачування води використовується 2 центробіжних насоси, які мають датчики верхнього і нижнього рівнів і замкнутих в єдину систему, що дозволяє включити їх як одночасно, так і окремо.
Викид води здійснюється через отвори, розташовані по центру дна басейнів і забезпеченні захисними сітками із нержавіючої проволоки.
В систему терморегуляції входять електроконтактні термометри, термореле і ТЕНи з максимальною сумарною потужністю 12 кВт, встановлені в блоці регенерації перед біофільтром.
Рівень води в обладнанні підтримується у автоматичному режимі. При його зниженні через обладнання, забезпечених поплавковим регулятором, надходить необхідна кількість води із водопровідної мережі.
Принцип роботи обладнання з замкнутою циркуляцією заключається в наступному: забруднена вода із басейнів, де знаходяться раки, по закритому збірному колектору самопливом надходить в блок регенерації, де проходить її очищення від завислих речовин і продуктів метаболізму. Тут же вона нагрівається до заданої температури, а потім насосами подається по підводячи трубам в басейни через флейти. Загальний об'єм води в обладнанні складає 9500 л.
Таке обладнання використовувалось протягом 4 років для отримання посадкового матеріалу раків, утримання плідників і проведення експериментальних робіт. Система з використаними методами очищення води є доволі життєстійкою при біологічному навантаженні 126 г/л. Отриманні результати продемонстрували можливість відтворення раків із водойм з різною екологією в установках з замкнутим циклом водопостачання на основі створення оптимальних режимів абіотичних факторів середовища і умов живлення.
Нагульні водойми. Потенційна екологічна ніша раків дуже широка. Вони мешкають у водоймах різних типів.
Чисельність, структура і продуктивність популяції раків залежить від конкретних умов їх проживання і, виходячи із рівня ракопродуктивності, водойми можна поділити на високопродуктивні, середньопродуктивні і низькопродуктивні.
До першої категорії відносяться мілководні, з переважною глибиною 1,0—1,5 м водойми, що заливаються під час паводку, і річки зі слабкою течією і замуленим дном. їх заростання вищою водяною рослинність зазвичай низьке (до 10 %), на дні - щільний детрит ний мул, прозорість води менше 0,2 м, активна реакція середовища нейтральна або слабо лужна, температура води в літній період 25-300С, іхтіофауна представлена карасем, лином, краснопіркою, окунем, щукою. Природна ракопродуктивність водойм цієї категорії складає вище 100 кг/га.
До водойм середньої продуктивності відносяться проточні і непроточні ільмені, і річки зі швидкістю течії прибдизно 0,2 м/с. Прозорість води у них більше 1 м, ступінь заростання макрофітами висока (до 40 %), дно піщане або глинисте з домішками мулу, глибина 1,5—3,5 м. Склад іхтіофауни у таких водоймах більш різноманітний, зустрічаються: судак, сазан, сом, щука, карась, окунь, краснопірка, лин. Ракопродуктивність таких водойм коливається в межах 40—90 кг/га.
Низька ракопродуктивність (10—30 кг/га) відмічається в основних водотоках, єриках, протоках із швидкою течією і щільними ґрунтами.
Непридатні для життя раків водойми, дно яких покрите шаром рідкого тонкодисперстного мулу, що піддаються літнім або зимовим заморам, а також забруднюються сільськогосподарськими і промислово-побутовими стоками. До групи ризику входять ільмені, глибиною менше 1,0 м, які в суворі зими можуть промерзати, а в маловодні роки при високих літніх температурах висихають.
Молодь, отриману від штучного відтворення, в першу чергу необхідно вселяти у високопродуктивні водойми, на яких ведеться інтенсивний промисел раків, оскільки в них природне відтворення не встигає компенсувати вилучення біомаси популяції, хоча кормова база забезпечує її росту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форма організації штучного розведення довгополих раків.“ на сторінці 3. Приємного читання.
