В сучасних умовах прогресуючого зростання населення земної кулі проблема збільшення виробництва продуктів харчування, серед яких значну питому вагу займають морепродукти - риби, безхребетні (молюски і ракоподібні, водорості), стає все більш актуальною.
В той же час напружений стан запасів традиційних об'єктів океанічного промислу, що наближається до своєї граничної відмітки, введення багатьма морськими державами двохсотмильних економічних зон, а також посилений антропогенний прес на природні екосистеми, обумовлюють зниження добування гідробіонтів і відповідно ускладнюють реалізацію вказаної вище продовольчої проблеми.
В умовах, що склалися, підвищення промислової продуктивності шельфової зони морів і океанів можливо лише шляхом розвитку морської аквакультури, якій в даний час просто немає іншої альтернативи. У ряді країн (Китай, Японія, Індія та ін.) марикультура перетворилася на підгалузь народного господарства. Так, в Китаї в 1996 р. обсяги вирощування різних видів гідробіонтів складали понад 23 млн т, в Японії і Індії - близько 1,5 млн т.
Окрім продовольчої задачі, розвиток марикультури дозволяє вирішити ряд екологічних і соціально-економічних проблем. Методи марикультури дозволяють вирішити ряд питань, пов'язаних з підтримкою біорізноманітності природного середовища гідробіонтів і зберегти багато вимираючих видів, які не змогли адаптуватися до сучасного рівня антропогенної дії.
Розвиток марикультури, організація фермерських господарств з вирощування риб, безхребетних і водоростей дозволять разом з отриманням того чи іншого виду продукції збільшити зайнятість населення і організувати додаткове число робочих місць, знизити тим самим соціальну напруженість на ринках праці багатьох країн світу.
Враховуючи складне фінансово-економічне положення України, в даний час необхідно шукати нові форми організації марикультури. Це обумовлено тим, що окремо взяті промислові або наукові організації не здатні вирішувати проблему становлення її, як нової підгалузі рибного господарства, оскільки перші не володіють необхідним науковим потенціалом, а другі не мають солідної промислово-господарської бази.
Пошук найперспективнішої форми організації виробництва і поєднання його з наукою зобов'язують вивчити організаційно - економічні проблеми розвитку марикультури і позначити напрями із вдосконалення управління цією новою підгалуззю, а також методи її інтенсифікації.
На сьогоднішній день в умовах значних змін в політичному і економічному житті України, а також неухильного скорочення сировинних ресурсів річок, морів і океанів, виникає необхідність в перегляді підходів і виробленні чітких орієнтирів в розвитку марикультури.
Значну роль в розвитку марикультури відіграють інтенсифікаційні технології, упроваджувані при вирощуванні риб.
Інтенсивні технології вирощування об'єктів марикультури - це система науково обґрунтованих, взаємопов'язаних способів, технологічних операцій і прийомів, застосовуваних у тісному поєднанні й у відповідності з фізіологічними потребами риби за періодами її розвитку. Спрямовані ці технології, насамперед, на підвищення ефективності використання біологічних ресурсів водойм та рибних ресурсів.
Зокрема, нині інтенсифікація виробництва рибної продукції марикультури базується на:
• впровадженні індустріальних методів рибництва;
• вирощуванні риби в басейнах, садках, а також використанні рециркуляційних установок;
• годівлі риби повноцінними кормами, що забезпечують її пластичні і енергетичні потреби;
• полікультурі - вирощуванні спільно з основним видом риб додаткових видів або інших гідробіонтів;
• використанні селекційних і генетичних досягнень;
• вирощуванні перспективних об' єктів риборозведення;
• профілактиці захворювань вирощуваних риб.
Зосередження і централізація в державних установах майже всіх
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтенсивні технології в марікультурі“ на сторінці 1. Приємного читання.
