Одним з найбільш перспективних північно-американських видів риб, запропонованих для акліматизації, завдяки деякій схожості кліматичних умов двох континентів, є веслоніс (Polyodon spathula) (рис. 3.3.4.1.).
Рис. 3.3.4.1. Веслоніс - Polyodon spathula
Веслоніс (Polyodon spathula) - єдиний представник осетрових, що живиться планктоном, преважно нижчими ракоподібними. Це крупна швидкоростуча риба, що досягає маси до 70 кг і довжини - до 2 м. Має високі смакові якостями м'яса, яке подібне до м'яса білуги і делікатесну ікру, що прирівнюється до ікри осетрових риб. Саме тому його можна віднести до числа найбільш цінних прісноводних риб планети.
У США масштаби штучного відтворення веслоноса невеликі, оскільки для його цілей використовуються плідники з природних водоймищ. В даний час у ряді штатів промисловий його вилов заборонений. Як вид, що скорочується за чисельністю, веслоніс віднесений до Червоної книги МСОП (Міжнародний Союз охорони природи і природних ресурсів).
Рибогосподарське освоєння веслоноса розпочате в нашій країні з 1974 року. Результати досліджень і виробничих експериментів представлені у ряді нормативно-технологічних документів.
Особливості біології веслоноса.
За систематичними ознаками рід веслоноса відноситься до родини веслоносів, яке разом з родиною осетрових відноситься до осетроподібних риб, що належать до надряду ганоїдів. Ганоїдні риби входять в підклас променеперих і відносяться до класу кісткових риб.
Тіло подовжене, прогонисте, звужується до хвоста. На тілі відсутні (на відміну від осетрових) ряди жучок. Лише маленькі ромбоподібні лусочки покривають частину спини і переходять на верхню лопать хвостового плавника. Забарвлення спини темно-сіре, боків і черева - світле. Зустрічаються особини з чорним забарвленням. Хвіст гетероцеркальный, плавники по зовнішній будові схожі з плавниками осетрових. Рострум своєрідної форми, складає одну третину загальної довжини тіла. Він виконує роль тактильного органу і, крім того, значно полегшує просування веслоноса без додаткових мускульних зусиль, знижуючи лобовий опір турбульованого потоку.
Рот великий, нерухомий. Перед ротом на зовнішній поверхні рострума є два вусики. У дорослих особин зуби відсутні. У молодих - дуже багато дрібних зубів, звідки родова назва Polyodon - багатозуб.
Веслоніс поширений в басейні р. Міссісіпі і її притоках, в озерах, пов'язаних з Міссісіпі, а також в інших річках, що впадають в Мексиканську затоку. Значна протяжність ареалу (до 2 тисяч км.) обумовлює його пристосованість до проживання в умовах різного клімату від різко континентального до субтропічного.
Веслоніс навесні в річках здійснює нерестові міграції вгору за течією. В іншу пору року мігрує залежно від підйому або спаду рівня води з річок в озера або навпаки. Зазвичай тримається на глибині, але навесні і літом - на поверхні водойми.
За літературними даними, час досягнення статевої зрілості у межах природного ареалу у самок коливається від 7 до 14 років, у самців - від 4 до 7 років.
Веслоніс відноситься до риб з одноразовим типом ікрометання. Проте у самців характер розвитку статевих клітин асинхронний, у зв'язку з чим вони можуть брати участь в нересті неодноразово, але в стислий період - не більше декількох днів.
За способом дихання веслоніс відрізняється від інших осетроподібних. Дихання веслоноса, як і у акул, здійснюється шляхом напірної вентиляції, що викликає труднощі при транспортуванні, оскільки йому потрібний простір для постійного руху.
За типом живлення веслоніс - єдиний планктофаг серед осетроподібних риб, що дає йому перевагу перед іншими видами риб, що вимагають витрат штучних кормів при їх вирощуванні (короп, осетрові).
Живлення веслоноса тісно пов'язане з процесом дихання і здійснюється шляхом пасивної фільтрації корму через довгі зяброві тичинки. Молодь веслоноса, коли її зяброво-фільтраційний апарат ще не сформований, харчується шляхом захоплення кормових організмів. Повністю сформований вже на першому році життя фільтраційний апарат веслоноса схожий з таким у строкатого товстолобика, але за площею удвічі більший при рівній масі риб.
Багато дослідників відзначають, що як молодь, так і дорослі веслоноси живляться майже виключно зоопланктоном. До складу їх їжі входять переважно гіллястовусі ракоподібні і у меншій мірі - планктонні форми личинок хірономід. Із зменшенням біомаси планктонних ракоподібних у водоймі збільшується значення в живленні інших груп організмів (лептостерії, личинок хірономід та ін.). Доля личинок хірономід у складі їжі навіть в цьоголіток може досягати до 93 %. При недостатній кількості кормових організмів веслоніс може споживати детрит і коропові комбікорми. Веслоніс, як і строкатий товстолобик, фільтрує деякі види водоростей. Наявність в живленні мальків риб відмічається лише в окремих випадках і до активного хижацтва не відноситься.
Веслоніс, що живиться зоопланктоном, має високий темп росту, як хижак білуга, завдяки значно меншим енергетичним витратам, що зумовлено "економними" способами дихання і живлення. У басейні р. Міссісіпі веслоніс досягає маси 83 кг і довжини більше 2 м. Інтенсивність росту веслоноса більшою мірою залежить від забезпеченості їжею. У ставках Астраханської області при спільному вирощуванні із строкатим товстолобиком у складі полікультури (короп і рослиноїдні риби) біомаса зоопланктону 2,0 г/м3 забезпечує приріст 1,5-2,0 кг за сезон. За відсутності конкуренції із строкатим товстолобиком такий же рівень розвитку зоопланктону забезпечує приріст 3,0 кг Відмічений випадок, коли за відсутності конкурентів в живленні і хорошому розвитку кормової бази (біомаса зоопланктону 6,4 г/м3) приріст ремонтного стада веслоноса склав 6,8 кг за сезон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вирощування веслоноса.“ на сторінці 1. Приємного читання.
