Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Філіп. Знову стріляють. (Каже це спокійно, твеРез° и зосе реджено).

Престон. Сволота! (Каже це люто й нервов°Ь вікна

Філіп. Бріджес, любонько моя, ви б краще відч® зима Шибок тепер удень з вогнем не знайдеш, а незабар "

Повія-марокканка. Ти будеш знімати,акоЛутіочи Дороті (підходить до дверей, знімає напи?'..в г>сь беріть кнопки пилочкою для нігтів, і віддає його Аніу) С™.' СВітло Собі. І кнопки беріть. (Підходить до вимикача й г&

Потім відчиняє вікна).

Чути звук, наче хтось ударив по струнах велетенського банджо, й.^дотуяашй^™ стугін, немов з тунелю вихоплюється поїзд підземки. Потім Іреп* бух і дзенькіт розтрощеного скла.

Повія-марокканка. Ти добра товариш.

Дороті. Та де там. Я б хотілй бути добрив Р Повія-марокканка. Як на мене, ти о'і^й-

бони стоять поряд у промінні світла, що вихоплюється з кориА°Ра КР13Ь В1АЧИЯЄН1

двері.

Філій. Якби вікна були зачинені, шибки повилітали б. А ви чуєте, як наближається снаряд? Зараз вони знову бабахнуть. Престон. Нема нічого гіршого за ці нічні обстріли.

Д о р о т і. Скільки тривав минулий?

Філій. Понад годину.

Повія-марокканка. Дороті, може, краще йти підвал?

Знову бренькає банджо — якусь мить тиша, потім дедалі гучніше завивання і оглушливий вибух, цього разу набагато ближче; кімната наповнюється димові

і цегляниим пилом.

Престон. Ні, до дідька! Я йду вниз.

Філіп. А знаєте, ця кімната дуже вдало розташована. Без жартів. Я вам потім покажу знадвору.

Дороті. Я, мабуть, залишуся тут. Яка різниця, де чекат Монтер. Camaradas, no hay luz! (Говорить це гучно, майже пророчо, раптом підвівшись і широко розпростерши руки).

Філіп. Він каже, що немає світла. Знаєте, в цьому дивакові вже вчувається велич. Він мов хор у грецькій «Електрі». Чи радше електрик у грецькому хорі.