Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Філіп. Я подивлюся, що в мене є. Треба ж іще перенести все з мого номера. Якщо хтось мене питатиме, нехай дзвонять сюди.

Адміністратор. Дякую, містере Філіп. У вас велика душа, у вас душа завбільшки, як вулиця. В коридорі вас чекають двоє товаришів.

Філіп. Скажіть їм, щоб зайшли.

Тим часом Дороті Бріджес міцно спить у сусідній кімнаті. Вона не прокинулася під час розмови Філіпа з адміністратором, лише поворушилась уві сні. Тепер, коли двері зачинені й замкнені, звуки не проникають з однієї кімнати до другої. Заходять двоє бійців у формі Інтернаціональної бригади.

Перший боєць. Так от, він утік.

Філ і п. Тобто як це — утік?

Перший боєць. Утік, та й по всьому.

Філіп (швидко). Як саме?

Перший боєць. Може, ви мені скажете — як саме? Філіп. Це що за тон? (Обертаючись до другого бійця, сухо). Доповідайте, що сталось.

Другий боєць. Він утік.

Філ і п. А ви де були?

Другий боєць. Між ліфтом і сходами.

Ф і л і п (до першого бійця). А ви?

Перший боєць. У коридорі перед дверима.

Ф і л і п. І о котрій ви покинули пост?

Перший боєць. Я його не покидав.

Ф і л і п. Раджу вам обмірковувати кожне своє слово. Ви знаєте, чим це для вас пахне?

Перший боєць. Мені дуже прикро, але що тут удієш? Він утік, та й по всьому.

Філіп. Ні, не по всьому, хлопче, зовсім не по всьому. (Знімає трубку й називає номер). Noventa у siete сего сего сего. Так. Антоніо? Покличте його. Ще не приходив? Ясно. Пришліть людей забрати двох з готелю «Флоріда», номер сто десятий. Так. Будь ласка. Так. (Кладе трубку).

Перший боєць. За що? Ми ж тільки…