— Зокрема й з Патриком.
Отут і проявилася правда, в якій я не могла собі признатися.
Мої щоки взялися рум’янцем.
— Так, — сказала я в ковдру. — Іноді так.
— Чорт, — сказала вона перегодом. — А я думала, що тільки я люблю ускладнювати собі життя.
Вона лягла поруч на ліжко, й ми обидві вп’ялися в стелю. Чути було, як ізнизу щось фальшиво насвистував дідусь, а Томас грався машинкою з дистанційним керуванням, яка вищала та стукалась об плінтус.
Мої очі чомусь наповнилися сльозами, і я відчула, як сестрині руки оповили мене.
— Ти зовсім божевільна, — сказала вона, і ми обидві почали сміятися.
— Не хвилюйся, — сказала я, витираючи обличчя, — я не збираюся робити дурниць.
— Добре. Бо що більше я про це думаю, то більше мені здається, що вся річ в гостроті ситуації. Це не реальне життя, а якась драма.
— Що?
— Ну, врешті-решт це питання життя чи смерті, адже ти пов’язана з життям цього чоловіка кожного дня, пов’язана з його фатальним секретом. Певне, тому виникла несправжня близькість. Або ж у тебе синдром Флоренс Найтинґейл.
— Повір мені, це, безумовно, не так.
Ми лежали, й далі дивлячись у стелю.
— Але це дещо дивно любити когось, хто не може… відповісти на твої почуття. Можливо, це просто панічна реакція на те, що ви з Патриком нарешті разом.
— Я знаю. Ти маєш слушність.
— І ви обоє вкупці вже стільки часу. Ти просто могла захопитися іншим.
— Особливо тоді, коли Патрик спить і бачить себе марафонцем.
— Ти можеш знову розізлитися на Вілла. Пам’ятаю, як ти вважала його віслюком.
— Я й досі іноді так уважаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «До зустрічі з тобою» автора Джоджо Мойєс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „20“ на сторінці 9. Приємного читання.