Розділ «16»

— Ти вже вдруге заснула протягом трьох днів. — Вілл розглядав моє обличчя. — Маєш просто жахливий вигляд.

І я розповіла йому. Про свою сестру, домовленості щодо спальні, і як не хочу здіймати галас, бо щоразу, коли дивлюсь на татове обличчя, бачу його ледь прихований відчай, що він не в змозі забезпечити свою сім’ю будинком, у якому ми всі могли б розміститися.

— Він і досі нічого не знайшов?

— Ні. Думаю, вся річ у його віці. Але ми про це не говоримо… — Я знизала плечима. — Це надто незручно для всіх.

Ми почекали кінця фільму, а потім я підійшла до програвача, витягнула диск і поклала його назад у футляр. Я почувалась ніяково, розповівши Віллові за свої проблеми. Як рівняти до його біди, вони здавались надто тривіальними.

— Звикну, — додала я. — Все буде гаразд. Справді.

Увесь полудень Вілл сидів, занурений у роздуми. Я помила посуд, а тоді підійшла та ввімкнула йому комп’ютера. Коли я принесла його напій, Вілл повернув стілець до мене.

— Усе досить просто, — сказав він, наче ми провадили розмову далі. — У вихідні дні ти можеш спати тут. Є вільна кімната, може, й від неї буде якийсь пожиток.

Я завмерла зі склянкою в руці.

— Я не можу цього зробити.

— Чому ні? Я не збираюся доплачувати за додатковий час.

Я поставила склянку в тримач.

— Але що подумає твоя мама?

— І в гадці не маю. — Мабуть, я здавалася стривоженою, бо він додав: — Усе гаразд. Я повністю безпечний.

— Що?

— Якщо ти хвилюєшся, що я маю хитрий секретний план спокусити тебе, просто витягни вилку з розетки.

— Смішно.

— Я серйозно. Подумай над цим. Можеш розглянути це як запасний варіант. Усе може змінитися швидше, ніж ти думаєш. Може, твоя сестра вирішить, що взагалі не хоче проводити вдома кожні вихідні. Або вона знайде собі бойфренда. Мільйон речей може змінитися.

«І тебе тут не буде за два місяці», — сказала я подумки й відразу ж вилаяла себе за цю гадку.

— Скажи мені дещо, — промовив він, покидаючи кімнату. — Чому Бігун не пропонує тобі своє житло?