— Переїжджай до мене. Зроби квартиру своєю господою. Спакуй свої речі. Візьми свій одяг. Пора вже нам жити разом.
Тільки пізніше, коли згадувала цей момент, я збагнула, що Патрик здавався дуже нещасливим, промовляючи це. Не так, як чоловік, який нарешті зрозумів, що не може жити без своєї жінки поряд себе, і захотів щасливої спілки двох життів. Скидалося на те, що він почувався так, наче його перехитрували.
— Ти справді хочеш, щоб я переїхала?
— Так. Авжеж. — Він почухав біля вуха. — Тобто я не пропоную взяти шлюб чи щось таке. Проте жити разом — досить розумно, еге?
— Ти такий романтик.
— Я серйозно, Лу. Уже час. Думаю, час давно настав, але я то коло того ходжу, то коло того. Переїжджай. Усе буде добре. — Він обняв мене. — Усе буде дуже добре.
Навколо нас «Гіганти тріатлону» дипломатично відновили свою балачку. Почувся радісний вигук, коли група японських туристів нарешті зробила бажану фотографію.
Птахи співали, сонце сідало, світ і далі крутився. Я хотіла бути частиною цього, а не загрузнути в тихій кімнаті, турбуючись про чоловіка в інвалідному візку.
— Так, — сказала я, — це буде чудово.
17
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «До зустрічі з тобою» автора Джоджо Мойєс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „16“ на сторінці 11. Приємного читання.