Розділ «16»

— Містер Трейнор. Правильно. Він зателефонував мені, бо шукав людину. Твій знайомий, Вілл, сказав йому, що я вільний. Сьогодні пополудні зустрічався з ним і показав йому, що вмію. Тепер у мене випробувальний термін. Починаю в суботу.

— Ти працюватимеш на Віллового тата?

— Ну, він сказав, що має бути місячний випробувальний термін, щоб дотриматися встановлених процедур, а проте він не знає якихось причин, чому я не дістану ту роботу.

— Це… це чудово, — промовила я. Ця новина вивела мене з рівноваги. — Я навіть не знала, що в замку є вакансія.

— Я також. І це чудово. Цей чоловік, Лу, розуміється на якості. Я балакав із ним про зелений дуб, і він показав мені деякі роботи, що виконав попередній працівник. Ти не повіриш — просто жах. Він сказав, що приємно вражений моєю роботою.

Тато був набагато жвавіший, ніж останні декілька місяців.

Поруч з’явилася мама. Вона підмалювала губи й була на шпильках.

— І фургон. Йому дають фургон. І платять добре, Лу. Навіть трохи більше, ніж тато одержував на меблевій фабриці.

Мама дивилася на нього, як на всепереможного героя. Повернувшись до мене, вона поглядом дала на розум, що я повинна зробити те саме. Обличчя моєї мами могло відображати мільйон повідомлень, і зараз воно говорило мені, що тато має насолодитися цим моментом.

— Це чудово, тату. Справді! — Я підійшла й міцно його обійняла.

— Ну, це Віллові потрібно дякувати. Добрий хлопчина. Я до біса вдячний, що він згадав про мене.

Чути було, як вони виходять з будинку: мама метушилася біля дзеркала в коридорі, тато без угаву запевняв, що в неї чудовий вигляд, що вона й так красуня. Я чула, як він поплескав себе по кишенях, шукаючись ключів, гаманця, дрібних грошей, а потім зареготав. Грюкнули двері, я почула, як від’їхав автомобіль, і тоді зостався лише далекий звук телевізора в кімнаті дідуся. Я сіла на сходи. А тоді витягнула телефона й подзвонила Віллові.

Згодом він відповів. Я уявила, як він прямує до пристрою, що керується голосом, і натискає кнопку великим пальцем.

— Здорова!

— Це твоїх рук справа?

Невелика пауза.

— Кларк, це ти?

— Це ти допоміг татові з роботою?

Здавалося, він трохи задихався. Я розсіяно подумала, чи зручно йому сидіти.

— Я гадав, ти зрадієш.