Розділ «9»

— Тоді… що я можу зробити, щоб ви передумали?

— Вибачте. Я просто не…

Я спробувала вийти з машини. Вона схопила мене за п’ясток. Її рука була чужа, агресивна. Ми обидві дивились на неї.

— Ви підписали контракт, міс Кларк, — мовила вона. — Ви підписали контракт, у якому зобов’язуєтесь працювати в нас шість місяців. За моїми підрахунками ви пропрацювали тільки два з них. Я лише вимагаю виконати умови угоди.

Її голос почав тремтіти. Я глянула на руку місіс Трейнор і побачила, що вона дрижить.

— Будь ласка! — Вона важко ковтнула.

Мої батьки спостерігали за всім із ґанку. Я бачила їх із чашка`ми в руках, вони були єдині, хто не спостерігав за виставою поряд. Вони ніяково відвернулися, коли завважили, що я їх помітила. Я вздріла, що тато був у картатих хатніх капцях із плямами від фарби.

Я натиснула ручку на дверцятах.

— Місіс Трейнор, воно й справді, не змога моя сидіти й спостерігати… це, щонайменше, дивно. Я не хочу бути замішана в це.

— Обміркуйте все. Завтра Страсна п’ятниця. Я скажу Віллові, що у вас родинне свято, якщо вам справді потрібен час. Візьміть вихідний — усе обдумайте. Але, будь ласка, повертайтесь. Вертайтеся й допоможіть йому.

Я пішла назад у будинок, не обертаючись. Сіла у вітальні й дивилась телевізор, поки мої батьки не увійшли слідом, переглядаючись і вдаючи, що нічого не помітили.

Минуло майже десять хвилин, коли я почула, як місіс Трейнор завела автомобіль і поїхала.

Додому прийшла моя сестра й за п’ять хвилин, гримаючи сходами, увірвалася в мою кімнату.

— Так, заходь, — відповіла я. Я лежала на ліжку, випроставши ноги на стіну та вдивляючись у стелю. На мені були колготки й сині в блискітках шорти, що в такому положенні непривабливо висіли на моїх стегнах.

— Це правда? — поцікавилась Катрина, стоячи біля дверей.

— Що Димпна Гришем таки прогнала свого нікчемного брехуна й волоцюгу чоловіка?

— Не смішно. Я про твою роботу.

Я водила великим пальцем ноги по малюнку на шпалерах.

— Так, я повідомила, що звільняюся. Так, я знаю, що мама й тато не дуже зраділи цьому. Так, так, так, хоч би що ти сказала мені.

Вона обережно зачинила за собою двері, потім усілась на краю ліжка та вилаялася: