Розділ «9»

— Я б сказала, відтоді як вона повернулась.

Батько взяв це до уваги.

— Тоді насправді близько півгодини. Вона викинула доволі багато речей протягом перших п’ятнадцяти хвилин.

— Твій тато каже, що цього разу вона його прожене, він побореться за Ричардові електроінструменти «Блек-енд-Декер».

Натовп збільшився, а Димпна Гришем показала, що не збирається складати зброю. Навпаки, знать з усього, її підбадьорювало збільшення кількості глядачів.

— Можеш забрати для неї свої брудні журнали! — кричала вона, викинувши стіс журналів з вікна.

Це викликало пожвавлення в натовпі.

— Побачимо, чи їй сподобаються твої недільні посиденьки з ними у вбиральні на піввечора! — Вона зникла, а потім знову з’явилась і висипала брудний одяг з кошика на газон. — І твої брудні труси. Побачимо, чи вважатиме вона тебе й далі — як там?.. гарячим жеребцем, коли їй доведеться прати їх для тебе щодня!

Ричард марно збирав докупи свої речі, коли вони падали на газон. Він викрикував щось, але серед загального галасу та свисту важко було зрозуміти, що саме. Ненадовго визнавши свою поразку, він пробрався крізь натовп, відчинив автівку, кинув свої речі на заднє сидіння й, штовхнувши, зачинив дверцята. Дивно, що нікого не цікавила його брудна білизна, а от колекція дисків та відеоігор мала попит.

Бах! На стежку впав стереоприймач. На якусь мить залягла тиша.

Він приголомшено подивився вниз, а потім угору.

— Ти — божевільна сучка!

— Ти спав з цією сифілітичною косоокою, схожою на троля лахудрою з гаража, а мене називаєш божевільною сучкою?!

— Бернарде, хочеш чаю? Ніби холоднішає, — поцікавилась моя мати, повернувшись до батька.

— Гарна ідея, кохана. Дякую, — відповів мій батько, не зводячи очей із сусідніх дверей.

Коли моя мати зайшла в будинок, я помітила автомобіль. Це було так несподівано, що я спершу не впізнала його: «мерседес» місіс Трейнор, темно-синій, компактний, з низькою посадкою. Жінка пригальмувала, визираючись на сцену на тротуарі, й завагалася на мить, перш ніж вийти з автомобіля. Потому стала роздивлятися будинки, мабуть, перевіряючи номери. Коли ж побачила мене.

Я зійшла з ґанку й попростувала стежкою вниз, перш ніж тато встиг запитати, куди я йду. Місіс Трейнор стояла поруч із натовпом і дивилась на цей хаос, немов Марія-Антуанетта — на бунтівних селян.

— Сімейна сварка, — сказала я.

Вона відвела погляд убік, ніби засоромилась, що її помітили під час споглядання чогось неподобного.

— Я бачу.