Розділ «У пошуках відповіді»

«Не знаю, може, він божевільний», — припустив дракон.

«Щось не схоже», — засумнівався хлопець і, звертаючись до Мертага, сказав: — Але чому ти боявся йти до варденів? Ну, звісно, вони б якийсь час тебе боялися, але потім… Ти міг би завоювати їхню повагу. Хіба у вас не спільна мета? Адже ви хочете скинути короля…

— Ти що, жартуєш? — скривився Мертаг. — Я не хочу, аби Галбаторікс довідався де я. До того ж, у мене немає нічого спільного з варденами. Ти можеш це зрозуміти? Вони хочуть не тільки скинути короля, а й розвалити імперію. А я цього не хочу… Кажеш, завоювати повагу… Та коли вони довідаються про те, хто я насправді, пощади не буде! До речі, тобі теж добряче перепаде, адже ми подорожуємо разом…

— Він має рацію, — погодилась Сапфіра.

— Ну, не все так погано, — сказав Ерагон, підбадьорюючи приятеля. Той тільки гірко зітхнув. У цей час двері відчинилися, і бранцям подали дві миски з їжею, хліб та шматок сирого м’яса.

— Ну нарешті! — буркнув Мертаг, беручись до їжі й кидаючи дракону м’ясо, яке той проковтнув на льоту. Ерагон зі своєю мискою присів поруч. Повечерявши, друзі полягали спати.