Розділ «Казки про драконів»

Мерлок скривився:

— На жаль, я теж не знаю. Але я можу впевнено вам сказати: білі прожилки складаються з того самого матеріалу, що й синє довкола них, і відрізняються лише за кольором. Але я не маю жодного уявлення, що це таке. Цей камінь твердіший за діамант і взагалі найміцніший з усіх каменів, які мені коли-небудь доводилось бачити. І той, хто його огранив, повинен був користуватися або невідомими мені інструментами, або магією. Окрім того, усередині він порожній.

— Як? — вигукнув Герроу.

У голосі Мерлока з’явилися нотки роздратування:

— Ви коли-небудь чули, аби камінь отак бринів?

Він узяв з подушки кинджал і вдарив по каменю лезом. Чистий звук, сповнивши намет, плавно розтанув у повітрі. Ерагон захвилювався: чи удар бува не пошкодив камінь, але Мерлок показав парубкові коштовність:

— Ви не знайдете жодних подряпин чи інших ушкоджень від удару. Гадаю, йому не заподієш шкоди навіть тоді, коли вгатиш по ньому кувалдою.

Герроу повагом схрестив руки. Навколо нього наче виросла стіна мовчання. Ерагон був ошелешений. «Я знав, що цей камінь з’явився на Хребті не без допомоги чаклунства, — думав юнак, — але щоб його було створено якимось магічним способом… Чому й навіщо?» Нарешті він не витримав:

— А скільки ж він коштує?

— Я не можу вам цього сказати, — страдницьким голосом відповів Мерлок. — Та я впевнений, що є люди, які б за нього дорого заплатили. Утім, вони мешкають не в Карвахолі. Щоб знайти покупця, вам доведеться їхати у великі міста на південь. Для більшості людей це просто цікава штучка, а не та річ, на яку слід витрачати зароблені гроші.

Герроу глянув на стелю, наче гравець, що зважує свої шанси:

— А ви його не купите?

Торговець миттю озвався:

— Не варто ризикувати. Вочевидь, я міг би знайти заможного покупця під час своєї весняної подорожі, хоч я в тому й не впевнений. Але навіть якби я його знайшов, ви б не отримали грошей аж до наступного року, тобто до мого повернення. Ні, вам слід шукати когось іншого. Але мені цікаво… Чому ви наполягли на розмові віч-на-віч?

Перш ніж відповісти, Ерагон сховав камінь.

— Тому, — глянув юнак на торговця, зовсім не бажаючи, аби він розлютився, як те допіру сталося зі Слоуном, — що я знайшов його на Хребті, а місцевим людям це дуже не подобається.

Мерлок вражено відсахнувся:

— А ви знаєте, чому я та інші торговці спізнилися цього року?

Ерагон заперечно похитав головою.

— Тому що всю дорогу ми потрапляли в якусь халепу. Схоже, над Алагезією запанував хаос. Нам не пощастило уникнути ані хвороб, ані нападів, ані найгіршої пошесті. Через те, що вардени посилили свої напади, Галбаторікс змусив міста надсилати до кордонів ще більше солдатів, потрібних для війни з ургалами. Останнім часом ці потвори рухаються на південний схід, у бік Хадарацької Пустелі. Ніхто не знає — чому, та й нас би це зовсім не хвилювало, якби вони не йшли населеними місцями. Їх бачили на дорогах і біля міст. Але найгірше не це. Подейкують, що в наших краях з’явився сам Смерк, хоч певних свідчень іще нема, бо мало хто пережив би зустріч із ним.