TextBook Здалеку до друзів наближався загін воїнів. Курява стелилася слідом за ними, зброя виблискувала під останнім сонячним промінням, а тьмяно-червоний прапор майорів над колісницею.
— Імперія, — зневірено сказав Ерагон. — Вона знайшла нас…
— Так, — кивнув Мертаг. — Але це ургали, а не люди.
— Звідки ти знаєш?
— Поглянь на їхній прапор. Адже це символ їхнього ватажка. Безжальної потвори…
— Бачу, ти колись зустрічався з ним, — сказав Ерагон.
— Було таке, — скривився Мертаг. — Маю чудові шрами на згадку. Можливо, ці ургали прийшли й не по наші душі, але тепер, побачивши здобич, вони не відчепляться. Їхній ватажок не заспокоїться, доки не схопить дракона.
— Нам треба тікати! — вирішив Ерагон. — Якщо не хочеш до варденів, то давай хоч трішки проїдемо разом! Потім я відвезу до них Арію, а ти помандруєш собі далі. Ну то як?
— Треба подумати…
— Ніколи, друже, — відгукнувся Ерагон, ладнаючись у дорогу. — Якщо ми зараз розділимось, то ургали кинуться за тобою. А що ти робитимеш сам?
— Гаразд, — нарешті погодився Мертаг. — Але потім наші шляхи розійдуться.
Швидко зібравши речі, друзі скочили на коней і покинули табір. Сапфіра летіла над ними.
Можливо, ургалів було послано саме до варденів, тому треба якнайшвидше їх попередити — ця думка підганяла втікачів. Невдовзі переслідувачі залишились далеко позаду.
Поєдинок характерів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дорогу знайдено!“ на сторінці 4. Приємного читання.