Розділ «Ду Сундавар Фреор»

— Здається, ти не зрозумів. Я питаю про твоє ім’я.

— Ера… — почав був парубок.

— Ні! Не це! — махнув рукою Смерк. — Хіба ти не маєш іншого імені, того, яке вживають лише зрідка?

«Йому потрібне моє справжнє ім’я, аби мати наді мною владу! — злякався Ерагон. — Але ж я й сам його не знаю… Треба вигадати бодай якесь, аби відкрутитись».

І тут хлопцеві спало на думку обернути все це на власну користь, а водночас ще й налякати непроханого гостя. Він переставив у власному імені кілька літер, дурнувато закивав головою й нарешті сказав:

— Так-так, Бром колись говорив мені… Це було… — якусь мить юнак повагався, а потім мовив, дивлячись просто в очі Смеркові: — Воно звучало Ду Сундавар Фреор, що дослівно означає «кінець смерканню».

У камері запанувала гнітюча тиша. Здавалося, Смерк так і закляк на своєму стільці, обмірковуючи щойно почуте. Ерагон уже злякався, чи не зайшов він часом надто далеко, тому поквапився простодушно спитати:

— А що ви тут робите?

— Втішаюся перемогою, — сяк-так оговтавшись, відповів гість. У його голосі вже не було колишньої рішучості, так, ніби всі його плани раптом зійшли нанівець. — Зараз у мене важливі справи, але доки мене не буде, я раджу тобі добряче подумати, кому ти збираєшся далі служити: королеві, себто вершникові, який усіх вас колись зрадив, чи мені, досвідченому в таємних мистецтвах.

А вже виходячи, Смерк зупинився й кинув погляд на глек із водою. Його обличчя враз скам’яніло.

— Капітане! — гаркнув він у коридор.

— Що таке, хазяїне? — виріс у дверях широкоплечий вояк з мечем у руці.

— Наш друг не п’є води, — спокійно сказав Смерк. — І чого б це?

— Не знаю, наглядач запевняв, що забирає порожній посуд, — захвилювався охоронець.

— Ну що ж, гаразд, — заспокоївся гість. — Але слід бути впевненим, що хлопець п’є.

Схилившись до капітана, Смерк зашепотів йому щось на вухо. Ерагон розчув тільки те, що йшлося про якусь «додаткову дозу про всяк випадок». Нажаханий капітан кивнув, а грізний гість знову звернувся до юнака.

— Ми ще поговоримо, — пообіцяв він. — Я захоплююся всякими іменами і з величезним задоволенням поговорив би про твоє, тільки більш докладно.

Від того, яким тоном це було сказано, у Ерагона похололо в грудях.

Коли Смерк з охоронцем пішли геть, хлопець упав на ліжко й заплющив очі. Бромові уроки не пройшли марно, тож за якийсь час він знову взяв себе в руки. «Я маю силу, — заспокоював юнак себе. — І наступного разу мушу нею скористатися». Гупання солдатських чобіт укотре перервало його думки.

Сповнений тривожним передчуттям, Ерагон підійшов до дверей і встиг побачити, як двоє солдатів тягнуть ельфійку по коридору. Коли вони зникли, Ерагон у розпачі сповз на підлогу й знову спробував скористатися магією. Але в нього вкотре нічого не вийшло — він був іще надто слабкий.