Розділ «Знайомство з Тейрмом»

— Ви щойно зекономили мої гроші, — озвався до нього Бром.

— Завжди до ваших послуг. Утім, не зважайте на Гарета, його справи останнім часом ідуть не дуже добре, — зітхнув Мартін, — Джоуд мешкає в західній частині міста, поряд з Анжелою, знахаркою. У вас торгова справа до нього?

— Можна й так сказати, — відповів Бром.

— Він нічого не купуватиме, бо кілька днів тому втратив іще один корабель.

— А що сталося? — пожвавішав Бром. — Це ж не ургали?

— Ні, — сказав Мартін. — Вони пішли звідси. Їх не бачили тут уже майже рік. Здається, вони подалися на південь або на схід. Та річ не в тому. Бачте, всі ми пов’язані з морською торгівлею. Але ось уже кілька місяців поспіль хтось грабує наші кораблі. Це не звичайні пірати, бо вони нападають лише на певних торговців. Джоуд — один із них. Дійшло до того, що ніхто з капітанів не береться перевозити їхні товари! Тому жити тут стає дедалі важче. Особливо через те, що деякі з тих торговців — найбільші постачальники товарів у всій імперії. Вони змушені подорожувати, відправляти товари суходолом, а це надто дорого коштує. До того ж, каравани не завжди доходять до місця призначення.

— І хто ж у цьому винен? — спитав Бром. — Адже мають бути свідки.

— Під час тих нападів ще ніхто не вижив, — похитав головою Мартін. — Кораблі виходять у море і зникають. Ніхто їх більше не бачить, розумієте?

Він схилився й тихо сказав:

— Моряки кажуть, що це магія.

Кліпнувши на мандрівників оком, чолов’яга задоволено відкинувся на спинку стільця.

— А що ви самі про це думаєте? — не вгавав старий.

— Я не знаю, — знизав плечима Мартін. — І навряд чи дізнаюсь, якщо сам не потраплю на один із тих кораблів.

— То ви моряк? — спитав Ерагон.

— Ні, — пирснув Мартін. — Хіба я схожий на моряка? Капітани наймають мене захищати кораблі від піратів. А ці покидьки останнім часом кудись зникли. Проте роботи вистачає.

— Небезпечної роботи, — з притиском мовив Бром.

Мартін знову знизав плечима й допив своє пиво. Бром з Ерагоном вийшли з таверни й попрямували вглиб міста, до багатшого району. Там стояли охайні будинки, великі й добре впорядковані. Люди, що зустрічалися їм на вулицях, були вбрані в дорогий одяг і трималися з неабиякою пихою. Прибульці відчували себе тут незатишно.