Розділ «Виготовлення сідла»

Правду кажучи, Ерагонові взагалі не дуже кортіло літати — після всього того жахіття, яке йому довелось пережити під час попередньої спроби.

Нашвидкуруч приготована вечеря була простенькою, але смакувала як ніколи. Вони ще їли, коли Бром, глянувши на парубка поверх багаття, спитав:

— Ну то як, вирушаємо завтра?

— Не бачу більше жодних причин тут затримуватись, — відповів той.

— Мабуть, ти маєш рацію, — згодився старий. — Я хотів би вибачитись перед тобою, Ерагоне. Звісно, моя вина в тому, що сталося, є, але ж я не хотів… Твоя рідня не заслуговувала на таке горе. Якщо я зможу, то зроблю все, щоб допомогти тобі. Це жахливо для нас усіх.

Ерагон мовчки жував, уникаючи Бромового погляду.

— До речі, нам будуть потрібні коні, — додав старий.

— Можливо, вам, — промимрив юнак. — А я маю Сапфіру.

— Ще не народився той кінь, — похитав головою Бром, — який зміг би обігнати дракона, але для двох Сапфіра занадто молода. До того ж, бути разом безпечніше, а верхи ми просуватимемось куди швидше.

— Але як же ми наздоженемо разаків? — заперечив Ерагон. — Верхи на Сапфірі я знайшов би їх за пару днів. Тим часом на конях це триватиме довго, якщо ми взагалі їх коли-небудь наздоженемо.

— Якщо ти хочеш, щоб ми були разом, мусиш на це піти, — мовив Бром.

— Ну гаразд, — трохи повагавшись, вирішив юнак. — Нехай уже будуть коні. Але купувати їх доведеться вам. Я не маю грошей, а красти більше не хочу. Це неправильно.

— З якого боку глянути, — посміхнувся Бром. — Адже, вирушаючи в похід, ти мусиш усвідомити, що твої вороги разаки — це слуги короля. Значить, їм нічого не загрожує й де б вони не були, закон їх оберігатиме. До того ж, вони мають достатньо грошей і їх скрізь підтримують. Зрозумій, для Галбаторікса важливо схилити тебе на свій бік. Ну, а якщо це не вийде, тоді він уб’є тебе, хоча, гадаю, зараз він іще навіть не підозрює про твоє існування. Чим довше разаки тебе шукатимуть, тим невпевненіше він почуватиметься, знаючи, що з кожним днем ти набираєш сили й можеш пристати до його ворогів. Тож слід бути дуже обачним, аби не обернутися з мисливця на здобич.

Ерагон був неабияк стурбований словами старого. Заглибившись у невеселі думки, він крутив у руках суху гілочку.

— Але годі вже балачок, — нарешті сказав Бром. — Уже пізно, і в мене болять усі кісточки.

Юнак кивнув на знак згоди й присипав вогнище землею.