Розділ 21

Коли стемніло і Пфефферберґ якраз пробирався Венгерською, коли остання група в’язнів була зібрана коло брами на Подґужській площі, а доктор Г. із жінкою рухалися на схід у захисній компанії галасливих п’яних поляків, а зондеркоманди відпочивали й перекурювали перед останнім обшуком квартир, два вози, запряжені парами коней, під’їхали до дверей відділку. Вулканів поліцаї сховали за коробками з паперами та вузлами з одягом. Симхе Спіри і його товаришів видно ніде не було, мабуть, працювали на вулицях, пили каву з сержантами, тішилися своєю стійкою закоріненістю в систему.

Але до того, як вози виїхали з воріт гетто, Вулкани, розпластавшись на дошках, чули, як поблизу майже безперервно стріляють гвинтівки й легша зброя на сусідніх вулицях позаду. Це означало, що Амон Ґьот, Віллі Гаазе, Альберт Гуяр, Горст Піларжик і ще сотні й сотні подібних вривалися в ніші на горищах, у сховки під стелями, скрині в підвалах і знаходили тих, хто сподівався все тихо перечекати.

За той вечір було виявлено понад чотири тисячі таких людей і страчено на вулицях. Наступні два дні їхні тіла звозили на відкритих платформах до Плашува і ховали у двох масових могилах у лісі за новим табором.