Розділ «- 18 -»

Мені б не треба було брехати, якби він хоча б хвилину зачекав, перш ніж говорити, бо щойно ці слова залишили його уста, як Ґассі залишив шафу. Я вже казав вам про швидкість, з якою він потрапив усередину. Вона й близько не могла зрівнятися з тією, з якою він вийшов. Щось загуло, промайнуло — і його з нами вже не було.

Думаю, Таппі це здивувало. Взагалі-то, я певний, що здивувало. Попри ту впевненість, з якою він оголосив, що в цій шафі знаходиться Фінк-Ноттл, він неабияк збентежився, побачивши такий вихід. У роті в нього щось булькнуло, і він відстрибнув на півтора метра назад. Але наступної секунди він опанував себе та галопом кинувся в коридор навздогін. Для повного враження, що це полювання на лисицю, не вистачало лише тітки Делії, яка б гналася за ними з криком «Йойкс!», чи що там заведено кричати в таких випадках.

Я опустився в крісло. Я не з тих, хто легко втрачає ентузіазм, але мені здалося, що для Бертрама все починає ставати надто складно.

— Дживсе, — сказав я, — усе це трохи занадто.

— Так, сер.

— В голові трохи паморочиться.

— Так, сер.

— Думаю, тобі краще залишити мене, Дживсе. Мені знадобиться присвятити всі свої думки нагальній ситуації.

— Добре, сер.

Двері зачинилися. Я запалив сигарету та почав міркувати.