Розділ «- 18 -»

— По всьому будинку. Хочу голову йому відірвати.

— От воно що… Зрозуміло.

— Ти його, часом, не бачив?

— Ні.

— Що ж, якщо побачиш, то швиденько попрощайся та замов вінок… О, Дживсе!

— Сер?

Я не чув, коли відчинилися двері, але Дживс знову був поруч. Як я, напевно, вже колись згадував, я вважаю, що Дживсові не потрібно відчиняти двері. Він як один з тих індусів, що вештаються всюди у своїх астральних тілах; я маю увазі тих, що розчиняються в повітрі в Бомбеї, а потім збирають себе наново, але вже десь у Калькутті. Бо лише така теорія може пояснити те, що однієї секунди його немає, а наступної він з'являється. Він просто наче перетікає з пункту А до пункту Б як різновид газу.

— Ти бачив містера Фінк-Ноттла, Дживсе?

— Ні, сер.

— Я його вб'ю.

— Добре, сер.

Таппі пішов, грюкнувши дверима, а я розповів усе Дживсові.

— Дживсе, — сказав я, — ти уявляєш? Містер Фінк-Ноттл заручений з моєю кузиною Анджелою!

— Справді, сер?

— Що ти на це скажеш? Ти розумієш таку психологію? Яка в цьому логіка? Якихось кілька годин тому він мав одружитися з міс Бассет.

— Джентльмени, яким відмовила одна панна, часто виявляють бажання негайно зв'язати своє життя з іншою, сер. Це відомо як жест.

Я почав розуміти.

— Здається, я зрозумів тебе. Прояв непокори.

— Так, сер.

— Це наче «Ну то й гаразд, як тобі завгодно, якщо тобі я не потрібний, то є багато інших».