Розділ 44

— Це жарт?

Льокен лише знизав плечима у відповідь.

У Харрі пропало всяке бажання ставити питання, але він не втримався:

— Що за змії?

— ІГять-шість видів кобр, зелена гадюка, гадюка Рассела плюс різні інші. Кажуть, до речі, що із тридцяти видів змій, які водяться в Таїланді, двадцять шість отруйні.

— Дідько! — вирвалося в Харрі. — Як же довідатися, яка з них виявиться отруйною?

Льокен знову подивився на нього із жалем, як на салагу:

— Харрі, виходити треба з того, що кожна з них отруйна.

Годинник показував восьму.

— Я готова, — з нетерпінням вимовила Ліз і втретє перевірила, чи заряджений її «Сміт-вессон-650».

— Боїшся? — запитав Льокен.

Всі троє вже перейшли на «ти».

— Боюся, що ми не встигнемо провернути всю операцію до того, як про неї довідається голова поліції, — відповіла вона. — Знаєш, яка середня тривалість життя дорожнього патрульного в Бангкоку?

Льокен поклав їй руку на плече:

— О’кей. Уперед.

Ліз, пригнувшись, побігла через високу траву й зникла в темряві.

Льокен стежив за будинком у нічний бінокль, а Харрі тримав фасад під прицілом гігантської гвинтівки, що її роздобула для нього Ліз зі збройового складу в поліції разом із пістолетом «Ругер 8Р-101», який довелося засунути в незвичну кобуру на стегні, оскільки в країні, де не носять піджаків, наплічна кобура — річ не найбільш практична. У небі стояв місяць уповні, і в його світлі він розрізняв темні прямокутники вікон і дверей.

Ліз подала умовний сигнал ліхтариком, показуючи, що зайняла позицію під одним із вікон.

— Твоя черга, Харрі, — проговорив Льокен, бачачи, що той забарився.

— Чорт, навіщо треба було розповідати про змій? — буркнув Харрі, перевіряючи ніж на поясі.