Розділ п’ятий Оперативниця

— Тоді чому... ти... не можеш піти до них і сказати всю правду? Ти ж бачив, цей хлопець... Міша... він уже щось відчуває, з ним щось не так...

Піпл промовчав. Я сама згадала: не далі як сьогодні вранці я сама намагалася застерегти Мішу, і тепер він вважає мене в найкращому разі дурненькою.

— Ти сказав, що йому лишилося жити щонайбільше, добу...

Піпл кивнув.

— А ми будемо дивитися й чекати?!

Віддаляючись від під’їзду, він на ходу поманив мене за собою. Ми пройшли повз тітку Світлану — Піпл привітно з нею привітався.

— Тут така ситуація, — заговорив він, коли ми знову вийшли на вулицю. — Перед фіналом Тінь зазвичай вилазить з укриття й підходить ближче до жертви. Якщо ми її вистежимо, перш ніж він помре, — ми молодці.

— Він здоровий молодий чоловік. Від чого йому вмирати?

— Зовні це буде схоже на аварію, кримінал, раптовий інсульт — у молодих теж буває, хоч і рідко. Навіть самогубство. По суті, раптовий кінець життя, яке зжерла Тінь.

Мені стало холодно. Я зупинилася:

— Послухай, виходить, усі аварії... вибухи, пожежі, інсульти...

— Не всі, — м’яко заперечив Піпл. — Тіні підстроюються під існуючий тренд. Підкладають, так би мовити, свої жертви під нещасні випадки.

— Навіщо це треба? Навіщо вони вбивають?

— Харчуються. Гріються. Здобувають свій ресурс... Тобі зараз куди? В гуртожиток?

Я похитала головою:

— Почекай... Тінь завжди підходить до жертви в останню мить?

— У дев’яноста відсотках випадків.

— А якщо ця Тінь, яка вбиває Мішу... опиниться серед тих десяти відсотків, що не виходять?

Піпл зітхнув. Я звично потяглася рукою до амулета — і схопила порожнечу.

— Не переживай, — сказав Піпл. — Не бачиш Тіней — о’кей. Навчися визначати їх за непрямими ознаками.