Розділ «6 Ви починаєте працювати»

Вона моргає, а потім відкидається назад, її хвилювання помітно згасає. Нарешті вона пояснює:

— Вважають, що лідери Юменеса нащадки тих людей, які врятували світ після Руйнівного сезону. У нас є тексти, які передавалися з того часу, таємниці, які зберігає кожна сім'я, які ми повинні показувати, щоб отримати своє місце використання і ім'я у коммі. — Вона хмуриться. — Моя родина не показувала їх мені, тому що вони вже думали про відмову від мене. Тоді я сама знайшла сховище, де був доказ мого права на лідерство.

Ви киваєте, тому що це нагадує вам ту Бануф, яку ви пам'ятаєте. Хоча ви скептично ставитесь до сімейних таємниць. Юменеса не існувало до Санзе, і Санзе — лише остання з незліченних цивілізацій, які, мабуть, приходили і зникали як пори року. Легенди про лідерство здебільшого повітряні міфи, придумані для виправдання свого місця в суспільстві.

Тонке продовжує:

— У сховищі я знайшла всілякі речі: карти, дивні письмові тексти на невідомій мові, об'єкти, яких я ніколи не бачила, які не мали сенсу, як наприклад один крихітний, ідеально круглий жовтий камінь, близько дюйма в діаметрі. Хтось поклав його в скляний футляр, запечатаний і з написом-попередженням не торкатися. Мабуть, ця річ мала репутацію пробивача дірок у тілі людей. — ви здригаєтеся. — Отже, або є якась правда у сімейних історіях, що дивовижно, або будучи багатим і потужним, можна легко зібрати колекцію цінних стародавніх предметів. Або обидва моменти разом. — Вона помічає вираз вашого обличчя і стає розважливою. — Так, напевно, не обидва. У всякому разі, це не скрижалі, а просто… навіяне у сні знання. Мені потрібно було його перевірити.

Це вже звучить як Тонке.

— Отже, ви плануєте похід в Фулькрум, щоб спробувати знайти гніздо, тому що реліквія навіює вам якусь іржаву стару історію, що зберігалася вашою сім'єю?

— Це було на одній з карт, які я передивилася. — Тонке знизує плечима. — Якби правдивою була та частина історії — про те, що було гніздо, свідомо приховане від засновників міста — то можна було припустити, що все решта теж може бути правдою. — Відсунувши ножа в сторону, Тонке сідає зручніше, щоб зібрати обрізки волосся в купу за допомогою однієї руки. Її волосся зараз болісно коротке і нерівне, і ви дійсно хочете взяти ножиці і підстигти його. Втім, ви почекаєте на зручніший момент, перш за все.

— Там правда і в інших частинах записів, — каже Тонке. — Я маю на увазі, багато історій — це іржа та вигадки; я не хочу прикидатися, що думаю інакше. Але я дізналася в Сьомому, що обеліски далеко старіші — скільки тягнеться наша історія, а потім ще далі. У нас є свідчення по сезони від десяти, п'ятнадцяти, навіть двадцяти тисяч років тому, а обеліски ще старіші. Цілком можливо, що вони навіть передують Руйнівному.

Це перший сезон, той, який практично вбив світ. Про це говорять лише лористи, і Сьомий університет відкинув більшість їхніх казок. З духу суперечливості, ви кажете:

— Може, це не був Руйнівний сезон. Лише черговий сезон.

— Може. — Тонке знизує плечима, або не помічаючи вашої спроби бути неприємною, або не реагуючи. Ймовірніше останнє. — Згадка про Руйнівний була чудовим аргументом провести час на п'ятигодинному колоквіумі. Дурні старі пердуни. — Вона посміхається, згадуючи щось, а потім раптом засмучується. Ви розумієте відразу. Дібарс, місто розміщення Сьомого універститету, знаходилося в екваторіальній зоні, лише трохи на захід від Юменеса.

— Однак я не вірю, — каже Тонке, коли трохи відходить від спогадів. — що сезони були завжди.

— Чому ні?

— Через нас. — Вона усміхається. — Життя, я маю на увазі. Ми не дуже відрізняємося.

— Що?

Тонке нахиляєсь вперед. Вона не так схвильована, як тоді, коли говорила про обеліски, але зрозуміло, що майже будь-які приховані знання збуджують її. На мить, в проблиску її відкритого, спритного обличчя, ви бачите Бануф; тоді вона починає говорити і знову стає Тонке-геоместом.

— Протягом сезону усе змінюється, так? Але недостатньо. Подумайте про це таким чином: все, що росте або прогулюється по землі, може дихати цим повітрям, їсть майже однакову їжу, може витримувати звичайні зміни температури. Ми не повинні змінюватися, щоб зробити це; ми саме так маємо жити, тому що такі умови нашого світу. Правильно? Може, люди найгірші з цієї партії, тому що ми повинні використовувати наші руки, щоб зробити шуби, замість того, щоб вирощувати хутро на собі… але ми можемо робити шуби. Ми створені для цього, з розумними руками, які можуть шити і мозком, який може з'ясувати, як полювати або вирощувати тварин для хутра. Але ми не побудовані, щоб фільтрувати золу з наших легенів, перш ніж вони перетворяться на цемент…

— Деякі тварини можуть.

Тонке кривиться.