Розділ «10 Вам потрібно зробити велику роботу»

Він сміється. Йому боляче, але це сміх, який поколює вашу шкіру, тому що це сміх з дороги Юменес-Алія. Сміх з мертвої вузлової станції. Алебастр ніколи не злився; він просто так багато дізнався, що це змусило б меншу душу дрейфувати до параної, що часом з ним відбувається. Звільнення від накопиченого жаху, який іноді звучить як маніакальна маячня, показує, що він поки що тримається. Також він попереджає вас (ви це відчуваєте), що збирається знищити чергову частину вашої наївності. Ніщо не таке просте, як ви хочете.

— Напевне вони теж так думали, — каже Алебастр, коли його сміх стихає. — Ті, хто вирішив викопати яму до ядра. Але якщо ви не бачите і не розумієте чогось, то це не означає, що воно не може вам нашкодити.

Ви знаєте, що це правда. Але що важливіше, ви чуєте знання в голосі Алабстара. Це змушує вас напружитися.

— Про що ви дізналися?

— Про все.

Вашу шкіру поколює знову.

Він глибоко вдихає. Коли він знову починає говорити, його голос звучить монотонно.

— Це трибічна війна. У ній більше сторін, але важливі тільки три, які торкаються нас. Всі три сторони хочуть, щоб війна закінчилася, питання лише в тому як. Проблема в нас, в людях-орогенах. Дві сторони намагаються вирішити, що з нами робити.

Це словосполучення багато чого пояснює.

— Земля і… кам'яні істоти? — які завжди ховаються, щось планують, бажають чогось незрозумілого.

— Ні. Вони також люди, Ессун. Ви ще не зрозуміли цього? Вони потребують речей, хочуть речей, люблять речі — так само, як і ми. І вони боролись у цій війні набагато довше, ніж ви чи я. Деякі з них з самого початку.

— З початку? — Ви здригаєтеся.

— Так, деякі з них дуже старі. Сурма одна з них. І той малий, що бігає за вами, я думаю. Є й інші. Вони не можуть померти, так… просто. Деякі з них передбачали, що це все станеться.

Ви надто вражені, щоб якось відреагувати. Хоа? Семирічний вік тривалістю у тридцять тисяч років. Хоа?

— Одна сторона хоче, щоб люди вимерли, — каже Алебастр. — Це один із способів закінчити з війною, я думаю. Інша сторона хоче, щоб людей… знешкодили. Щоб вони жили, але стали нешкідливими. Як і кам'яні істоти: Земля намагалася зробити їх більш пристосованими до себе, залежними від себе, вважаючи, що це зробить їх нешкідливими. — Він зітхає. — Я гадаю, що це заспокоює — те, що планета хоче бути домом для всіх.

Ви здригаєтеся і реагуєте посмішкою з затримкою, тому що все ще думаєте про Хоа.

— Він колись був людиною, — кажете ви. Так. Просте переодягання, на довгий час відкинутий набір одягу, надітий заново — ще з тих часів, коли він був справжнім хлопчиком з тіла і крові, який виглядав так само. У ньому нічого немає від санзе, тому що санзе не існували як раса у його час.

— Всі вони були колись людьми. Перетворення змінило їх. — Він зараз дуже втомлений, тому говорить більш м'яко. — Я ледь пам'ятаю речі, що сталися зі мною п'ятдесят років тому; уявіть собі спробу запам'ятати щось п'ять тисяч років тому. Десять тисяч. Двадцять Уявіть, що забуваєш своє ім'я. Ось чому вони ніколи не відповідають, коли ми запитуємо, хто вони. — Ви вдихаєте, пробуючи уявити таку реальність. — Я не думаю, що те, з чого вони зроблені, змушує їх бути настільки різними. Я думаю, що ніхто не може так довго жити і не стати кимось зовсім іншим.

Він продовжує говорити, уявляти, а ви не можете. Звичайно що не можете, бо ви знову думаєте про Хоа. Бути зачарованим милом. Дивуватись, що треба спати. Його горе, коли ви перестали розглядати його як людину. Він так сильно намагався. Робив все можливе. Невдача в кінці.

— Ви сказали, три сторони, — кажете ви. Зосереджуючись на тому, що ви можете, замість того, щоб оплакувати те, чого ви не можете. Алебастр рухається, важче опираючись на вашу руку. Йому вже потрібно відпочивати.