Розділ без назви (25)

— Ти лише хочеш розповісти, що відчуваєш цієї секунди, Робе?

— Зіґфріде, я розповів би через хвилину, якби знав що.

— Справді не знаєш? Ти що, не можеш просто зараз згадати, про що думав, поки мовчав?

— Звісно, можу!

Я вагаюсь, а потім кажу:

— Чорт забирай, Зіґфріде, я просто чекаю, коли мене будуть вмовляти. Мене щось пройняло вчора. Було боляче. Ох, ти навіть не уявляєш, як було боляче! Я плакав, мов дитя.

— А що саме тебе пройняло, Роббі?

— Я намагаюся тобі розповісти. Це через… ну, частково через матір. Але це також, ну, знаєш, через Дена Мєчнікова. У мене були… ці…

— Робе, мені здається, ти хочеш розповісти про те, як фантазував про анальний секс із Деном Мєчніковим, слушно?

ЗВІТ ПРО РЕЙС

Корабель A3-77, рейс 036D51. Екіпаж: Т. Паррено, Н. Ахоя, Е. Німкін.

Час у дорозі — 5 днів 14 годин. Місцезнаходження — поблизу Альфи Центаври А.

Звіт: «Планета схожа на Землю, має буйну рослинність.

Рослини здебільшого жовтого кольору. Атмосфера схожа на суміш гічі. Планета з теплим кліматом, без полярних снігових шапок. Температурний діапазон охоплює температуру, аналогічну тропічній та екваторіальній на Землі, а також помірну, яка змінюється ближче до полюсів. Тваринного життя чи його слідів (метану тощо) не виявлено. Декотрі рослини є хижими; рухаються дуже повільно, вириваючи ліаноподібні корені, а потім обкручуючись і заново пускаючи коріння. Вимірювання показали, що їх максимальна швидкість становить 2 км/год. Артефактів не виявлено. Паррено та Німкін висадилися й повернулися зі зразками рослин, але померли внаслідок реакції, схожої на дію отруйного сумаха. У них на тілі з’явилися величезні пухирі. Відтак, Паррено та Німкін почали скаржитися на біль, свербіж і сильну задуху, ймовірно, викликану рідиною, що почала накопичуватись у легенях. Я не взяв їх на судно, не відкривав посадковий модуль і не дозволив йому стикуватися з кораблем. Я залишив їм особисті повідомлення, потім скинув посадковий модуль і повернувся без них»

Висновок Корпорації: Зважаючи на репутацію Н. Ахої, його не буде покарано.

— Ага. Маєш гарну пам’ять, Зіґфріде. Я плакав через матір. Частково…

— Робе, ти говорив мені це.

— Так.

Я замовкаю. Зіґфрід чекає, я теж. Здається, я хочу, щоб мене ще більше вмовляли, і через деякий час Зіґфрід бере ініціативу до своїх рук:

— Подивимося, чи зможу я тобі допомогти, Робе, — каже він. — Яким чином плач за матір’ю і фантазії про анальний секс із Деном пов’язані між собою?