Розділ без назви (25)

— Панійко, — відповів я, — Я не можу марно літати у сотні рейсів, ані зараз, ані коли-небудь. Не знаю, чи взагалі буду ще літати, і я налаштований повернутися до Брами. Більше нічого сказати не можу.

Загалом я провів у Брамі-2 тринадцять днів. Виїзний пілот Естер Берговіч умовляла мене полетіти на Афродіту, напевне, через те, щоб я не займав місце, призначене для цінних вантажів, на її шляху назад до Брами. Іншим було байдуже, а про мене думали, що я божевільний. Я створював проблеми Ітуно, якого призначили відповідальним за утримання Брами-2 на невідомий термін. Формально я був нелегалом, не заплатив ані копійки подушного податку, бо не мав чим платити. Ітуно дістав повне право викинути мене у відкритий космос без скафандра. Він розв’язав проблему, призначивши мене вантажником. Я завантажував п’ятимісний корабель Естер предметами низької цінності. То переважно були молитовні віяла та взірці для аналізу з Афродіти. Це забрало два дні, а потім Ітуно призначив мене головним помічником до трьох чоловіків, які перероблювали скафандри для наступної групи дослідників Афродіти. Вони використовували смолоскипи гічі з метою пом’якшити метал, щоб зігнути його на скафандрах. Я не знав, як це робити. Щоб навчитися користуватися смолоскипом гічі на близькій відстані, треба два роки. Утім, мені дозволили підносити їм скафандри та листи металу гічі, а також інструменти, ходити по каву… й одягати скафандри по завершенню робіт, а потім виходити у відкритий космос, аби перевірити їхню герметичність.

Усі скафандри були герметичними.

На дванадцятий день із Брами прилетіли два п’ятимісні кораблі зі щасливими проспекторами, сповненими ентузіазму. Вони привезли непотрібне обладнання. Слух про Афродіту ще не встиг дістатися Брами й назад, тому новачки не знали, що саме їм насправді може знадобитися. Випадково серед них опинилася дівчина, колишня студентка професора Геґрамета, яка мусила провести антропометричні дослідження у Брамі-2. На свій власний розсуд Ітуно перекинув її до експедиції на Афродіту й оголосив про вітально-прощальну вечірку. Нас було більше, аніж господарів: 10 новачків і я, але кількість випитого господарями компенсувала це, тож вечірка вийшла відмінною. Я став знаменитістю. Новачки не припиняли дивуватися, що я угробив зореліт гічі, а сам вижив.

Мені навіть стало шкода залишати Браму-2… А про страх краще й не згадувати.

Ітуно налив мені рисового віскі на три пальці й запропонував тост:

— Шкода, що полишаєте нас, Броудгеде, — сказав Ітуно. — Ви точно не зміните думку? Зараз у нас більше броньованих кораблів і скафандрів, аніж проспекторів, але я не знаю, скільки так триватиме. Якщо ви зміните думку, коли повернетеся назад…

— Я не зміню думку, — сказав я.

Оголошення

ШИРОКОЛИСТИЙ ТЮТЮН, ВИРОЩЕНИЙ У ТІНІ та скручений вручну. 2 долари за цигарку. Тел.: 87-307.

ІНТЕРПОЛ РОЗШУКУЄ Аґосто Т. Аґнеллі. Зателефонуйте до служби безпеки Корпорації. Особі, яка надасть інформацію про місцезнаходження вказаної особи — винагорода.

ПУБЛІКУЄМО оповідання та вірші. Найкращий спосіб зберегти мемуари для ваших дітей за супернизькою ціною! Звертатися до представника видавця. Тел.: 87-349.

Є ХТОСЬ із Пітсбурга або Падаки? Я сумую за своєю домівкою. Тел.: 88-226.

— Банзай, — мовив Ітуно і випив. — Слухайте, а ви знаєте старого Бакіна?

— Шикі? Звісно. Він мій сусід.

— Переказуйте йому вітання, — він налив іще одну склянку. — Чудовий старигань, але чимось нагадує вас. Я був тоді з ним, коли він втратив обидві ноги: він потрапив під посадковий модуль, коли нам довелося скидати баласт. Ледь не помер. Поки ми доставили його до Брами, він увесь розпух і від нього тхнуло як із сортиру; довелося відтяти йому ноги. Я це й зробив.

— Так, він чудова людина, — сказав я неуважно, допиваючи склянку і підносячи, щоб іще налили. — Гей, а що ви мали на увазі, сказавши: «чимось нагадує вас»?

— Він теж ніяк не може набратися хоробрості, Броудгеде. Його частка дозволяє отримати Повну Медицину, а він ніяк не наважиться зробити це. Якщо він витратить її, то знову матиме ноги і зможе вирушити в політ. Але якщо він нічого не знайде, то прогорить. Тому й залишається калікою.

Я поставив склянку. Я більше не хотів пити.

— Бувайте, Ітуно. Я йду спати.