Розділ 10

Оголошення

ДЖІЛЛЕТТ РОНАЛЬД К., залишив Браму десь торік. Якщо у вас є якась інформація про нього, повідомте його дружині Анабеллі у посольство Канади, Тарзіс, Марс, на вас чекає винагорода.

До уваги ВИЇЗНИХ ПІЛОТІВ, яким уже вкотре ЩАСТИТЬ! Ваші гроші мусять працювати на вас, поки ви в рейсі. Інвестуйте кошти у взаємні фонди, акції зростання, землю та інші можливості. Проконсультуємо за помірну плату. Тел.: 88-301.

ДИСКИ З ПОРНО Для тих, хто вирушив у тривалу подорож наодинці. 50 годин порно за 500 доларів. На будь-які смаки, можливе замовлення. Також потрібні моделі. Тел.: 87-108

Я віддав йому свій нерозважливий п’яний вибір. Він нічого мені не був винен. То був одномісний корабель і я не полетів би на ньому за жодних обставин. Тому зараз тут не було жодного корабля, який би я міг обрати. Я усміхнувся Кларі й підморгнув; вона кілька секунд здавалася серйозною, а потім теж підморгнула, зберігаючи серйозний вираз обличчя. Було видно, що ми зрозуміли одне одного: не варто обирати жоден корабель. Найкращі судна порозбирали ті, хто вже літав, та постійний персонал, щойно їх оголосили.

Шері обирала п’ятою. Коли настала її черга, вона одразу глипнула на мене:

— Я полечу на цьому тримісному кораблі, якщо знайду екіпаж. Ну що, Робе? Ти полетиш зі мною?

Я гигикнув.

— Шері, — мило, але розсудливо промовив я, — жоден досвідчений пілот не згодиться на це. Це броньований корабель, тому він може полетіти куди завгодно, хоч і до хріна на роги. А на панелі управління забагато зеленого (звичайно, ніхто не знав, що означають ці барви, але на курсах ходив такий забобон, що надмір зеленого кольору означає дуже небезпечний рейс).

— Це єдиний приступний тримісний корабель, до того ж, із премією.

— Я не поїду, серденько. Запитай Клару: вона довго літала і я дослуха`юся її думки.

— Я запитую тебе, Робе.

— Ні. Я почекаю чогось кращого.

— Я не хочу чекати, Робе. Я вже говорила з Віллою Форенд. Вона згодна. У найгіршому випадку візьмемо будь-кого, — відповіла Шері, зиркнувши на хлопця з Фінляндії, який п’яно посміхався сам до себе, спостерігаючи за графіком польотів. — Але… ми ж обіцяли одне одному, що полетимо разом.

Я заперечно похитав головою.

— Як хочеш, можеш гнити тут! — розізлилася Шері — Ти і твоя подружка просто боягузи!

Мої внутрішні тверезі очі глянули на Клару, яка стояла із кам’яним виразом обличчя; дивовижно, але я зрозумів, що Шері мала рацію: ми з Кларою поводились однаково й обоє боялися летіти.