Розділ 10

Інші маленькі фрукти і ягоди: по 6 на кожну людину

Помаранчі, лайм, груші: по одній на кожну людину

Забороняється виносити гравій з доріжок. Викидайте сміття в будь-які контейнери

ГРУПА ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ «БРАМА КОРПОРЕЙШН»

Мене менше цікавила його доля, а натомість я хотів запитати, чи вона дійсно вірила у цю маячню. Однак це було б нетактовно, тим паче Гелла-Клара вела далі:

— Я Стрілець. А ви… ви… звичайно, теж Близнюки, як і Дейві.

— Гадаю, що так, — чемно відповів я. — Але я, е-е-е, не дуже вірю у гороскопи.

— Це не гороскопи, а натальна астрологія. Перше — забобони, а друге — наука, — розсміялася Клара. — Бачу, ви цинік. Ну гаразд. Вірити чи не вірити — це ваша справа. Не конче вірити у силу гравітації, щоб розбитися під час падіння з 200-поверхового будинку.

Кейті, яка сиділа біля нас, ввічливо поцікавилася:

— Ви сперечаєтесь?

— Ні, люба, — Клара погладила її по голові.

— Це добре, Кларо, бо мені треба до вбиральні, а тут я цього зробити не можу.

— Нам однаково час іти. Була рада вас бачити, Робе. Не сумуйте, добре?

Вони пішли попідручки. Клара намагалася копіювати ­дивну ходу дівчинки. Це мало дуже гарний… і незвичайний вигляд.

Того вечора ми із Шері завітали на прощальну вечірку, яку влаштував Ден. Клара теж там була. Вона здавалася ще гарнішою у сукні з відкритою талією.

— Не знав, що ви знайомі з Деном, — сказав я.

— Хто це такий? Мене Террі запросив сюди. Ходімо?

Вечірка поступово перемістилася до тунелю. Я зазирнув у двері. Мене вразив простір приміщення: у Террі Якамори були дві великі кімнати, вдвічі більші, ніж моя одна. Також він мав окрему справжню ванну (чи, принаймні, душ).

— Незле, — сказав я захоплено і почув, як хтось із гостей сказав, що Клара живе трохи далі в цьому таки тунелі. Це змусило мене змінити думку про неї: якщо вона може собі дозволити фешенебельний район, що вона досі робить у Брамі? Чому вона не повернулася додому, щоб витрачати свої гроші й тішитися з життя? Чи навпаки, чому замість ошиватися в Брамі, отримуючи платню помічника інструктора, якої вистачає лише на оплату проживання, вона знову не полетить шукати щастя? Але мені не вдалося її запитати: того вечора вона танцювала переважно з Террі Якаморою та членами екіпажу, який мав вирушити в рейс.

Я втратив Шері з уваги, аж раптом вона сама підійшла до мене після повільного, практично нерухомого фокстроту зі своїм партнером. Це був молодий чоловік, фактично — хлопчик. На вигляд він мав приблизно дев’ятнадцять років. Здавалося, я його десь бачив: засмаглий, з волоссям майже світлого кольору і жмутком бакенбардів, які росли у формі дуги під підборіддям. Він не прибув із Землі разом із нами і не був у нашому класі. Проте, я десь його таки бачив.