Розділ «5. ПРИРОДА КРАЇНИ»

Для країнознавчої характеристики важлива відносна вологість, тобто вміст водяної пари в 1 м3 повітря, виражений у відсотках. Нормальним показником відносної вологості повітря вважається 40-60% залежно від широти.

Кількість опадів залежить від вологості повітря: чим вища відносна вологість, тим ймовірніші опади. Кількість опадів виражається в міліметрах (мм). Найбільша кількість опадів випадає в екваторіальних широтах. Розподіл опадів за територією всередині країни залежить від близькості до моря, від температури і вологості повітря, від хмарності, атмосферного тиску, від рельєфу, вітрів, що панують на узбережжях материків. Характеризуючи опади, важливо зазначити їхню загальну кількість, річний хід (режим випадання) і форми випадання.

Вітер - це переміщення повітря в горизонтальному напрямку від зони більшого тиску до зони меншого з відхиленням управо в Північній півкулі і вліво - у Південній. Вітер характеризується швидкістю і напрямком. Швидкість вітру виражається в метрах за секунду або в балах. Напрям вітру визначається за тією стороною горизонту, звідки дме вітер. На Землі існує декілька вітрів, які дмуть постійно та мають власні назви. Від тропічних поясів підвищеного тиску в напрямку до екватора і помірних широт дмуть пасати. Від полярних поясів підвищеного тиску в напрямку до помірних широт дмуть північно-східні (у Північній півкулі) і південно-східні (у Південній півкулі) вітри. У помірних широтах ці потоки зустрічаються і відхиляються до сходу під впливом обертання Землі. Тому в помірних широтах панують західні вітри. Крім них є ще вітер, що виникає в результаті різниці тиску між сушею й океаном, який називається мусоном. Мусони найбільш характерні для східних і південно-східних узбереж материків.

Погода - стан нижнього шару атмосфери в даній місцевості в даний момент чи в будь-який невеликий відрізок часу (день, добу, тиждень). Погода характеризується елементами та явищами. До елементів погоди належать температура і вологість повітря, атмосферний тиск.

Явища погоди - вітер, хмари, опади, грози, посухи, урагани тощо. Погода, як і клімат, характеризується не окремими показниками (елементами та явищами), а їхньою сукупністю. На відміну від клімату, погода характеризується добовими або денними коливаннями показників температури, тиску і вологості. Для оцінки ступеня сприятливості погодних умов використовуються дані добових амплітуд (перепадів) температур, вологості і тиску. Добовий хід температур - це зміна середньодобової температури повітря за даний відрізок часу. Добова амплітуда температури - це різниця між найвищою і найнижчою температурами повітря за розглянутий період. Добовий хід атмосферного тиску - це зміна середньодобового показника тиску за розглянутий відрізок часу. Добова амплітуда тиску - це різниця між найвищим і найнижчим показниками тиску. Великий перепад тиску - свідчення крайньої нестабільності погоди. Він характерний для територій, розташованих на узбережжі в районах проходження атмосферних фронтів і поблизу центрів (областей) пониженого тиску. Добовий хід вологості повітря - це зміна середньодобового показника відносної вологості за розглянутий період часу. Добова амплітуда вологості - це різниця між максимальним і мінімальним показниками відносної вологості. Великий перепад вологості - свідчення того, що територія розташована або на границі кліматичних поясів, або вздовж атмосферного фронту.

Атмосферний фронт - це межа між повітряними масами, які володіють різними властивостями. Фронти бувають теплими і холодними. Перші приносять потепління, якому передують опади, а другі - похолодання, посилення вітру, опади, грози, смерчі.

Хмари утворюються при конденсації водяної пари в повітрі, яке піднімається внаслідок охолодження. Висота утворення хмар залежить від температури і відносної вологості.

Хмарність виражається в балах за десятибальною системою. Повна хмарність - 10 балів. Найбільша хмарність у циклонах, найменша - в антициклонах, над Антарктидою і тропічними пустелями.

Розрізняють два типи погоди - циклонний і антициклонний. Циклонний тип погоди - похмура (хмарна), нестійка, з частими і значними змінами показників температури, тиску, з рясними опадами, вітряна. Антициклонний тип погоди - ясна (сонячна), стійка, з рідкими і незначними коливаннями температури і тиску, без опадів, безвітряна. Найменш сприятлива погода на територіях уздовж ліній атмосферних фронтів. Типи погод і відповідні їм показники змінюються протягом року, звичайно для кожного сезону характерний свій тип погоди.

5.7. Води Світового океану і суходолу

Розпочинати характеристику вод доцільно з опису вод Світового океану, які омивають країну: морів, океанів, заток чи проток. Вона повинна включати їхню назву, місце розташування відносно території країни і відносно території океану (окраїнні, внутрішні чи міжострівні). Потім дається характеристика глибин, насамперед узбережної зони (середня і максимальна глибини дна), рельєфу дна, зокрема відзначається, у якій зоні дна Світового океану знаходиться море і т.д. Важливо не забути про характеристику берегової лінії. Далі слід описати властивості вод моря чи частини океану: температура і її зміни за сезонами року, солоність, рух вод (течії) і коротко проаналізувати органічне (біологічне) життя водойми. Якщо водойма замерзає, треба вказати тривалість і стійкість льодового покриву.

Характеристика вод суші включає характеристику річок, озер, боліт, підземних мінеральних вод. Загальна характеристика річок включає відомості про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за розмірами, значенням, особливостями розміщення. Характеристика річки будується за таким планом: назва річки, її місце в річковій системі (головна річка чи притока), місце розташування, витік, гирло, характер течії річки (гірська чи рівнинна, багато- чи маловодна), температура води, швидкість течії, нахил і падіння. Загальна характеристика озер включає інформацію про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за походженням, площею, глибиною, які особливості їхнього розміщення. Характеризувати озеро треба в такій послідовності: назва озера, місце розташування, походження озерної улоговини (тектонічне, льодовикове, карстове), характер берегової лінії, дна і гірських порід, що складають береги і дно озера, глибини, температура, солоність (стічне чи безстічне), режим і рух вод, характер рельєфу і рослинності берегів.

Оцінюючи підземні мінеральні води і грязі, слід зазначити наскільки багата ними територія країни, які вони за складом, температурою і характером впливу на організм людини, назвати території (райони країни), найбагатші мінеральними водами чи лікувальними грязями.

Води Землі включають води Світового океану і води суші. Світовий океан - це чотири океани і безліч морів, заток і проток.

Морем називається частина океану, відокремлена від нього сушею (островами, півостровами) чи підняттями підводного рельєфу. Моря за ступенем відокремлення від океану поділяються на окраїнні, внутрішні і міжострівні.

Межа суші і моря називається береговою лінією, яка може бути слабо порізаною (що створює чимало труднощів для судноплавства, особливо в узбережній зоні) і сильно порізаною, утворюючи безліч вигинів. Вони називаються затоками і можуть бути утворені береговою лінією як моря, так і океану. Вузький водяний простір, обмежений з двох сторін сушею, що з'єднує дві суміжні водойми (океани чи моря), називається протокою.

Рельєф дна поділяється на чотири зони: материковий шельф, материковий схил, перехідна зона, ложе океану й серединно-океанічні хребти.

Температура води в морях і океанах залежить насамперед від географічної широти, в екваторіальних широтах температура протягом року становить 27-28 °С, а в приполярних районах - 0 °С і нижче. Температура води залежить також від глибини моря чи океану і знижується з глибиною. Солоність води в морях виражається в проміле (%). Найвища солоність вод у тропічних широтах - 37 %, в екваторіальних і помірних широтах вона становить 34-35 %, у приполярних широтах вона знижується до 32-33 % через стік численних рік і зниження випаровування. Найвища солоність спостерігається в Червоному морі - до 42 %, тому в ньому так легко плавати.

Води Світового океану постійно перебувають у русі. Розрізняють два види руху вод: 1) коливальне - хвилі і 2) поступальне - течії. Основною причиною утворення хвиль є вітер. У сейсмічно активних районах дна Світового океану в результаті землетрусів чи вивержень вулканів виникають величезні хвилі - цунамі, які спричиняють катастрофічні руйнування. Ще одним видом хвилювання є приливно-відпливні рухи. Причиною їхнього виникнення є притягання Місяця і Сонця.

Течії - горизонтальні переміщення води в морях і океанах, так звані "ріки в океані". Вони характеризуються визначеними температурою, напрямком і швидкістю.