Розділ «5. ПРИРОДА КРАЇНИ»

Перш ніж перейти до вивчення окремих компонентів природи країни, потрібно охарактеризувати загальну фізико-географічну структуру країни (така структура виділяється умовно) - зональність, вертикальну поясність, ландшафтне районування, - яка впливає на окремі компоненти.

Зворотний шлях - від часткового до загального - у країнознавчих дослідженнях має менше значення. При цьому особливу роль відіграє цілеспрямоване дослідження контрастності фізико-географічних умов і територіальної диференціації ресурсного потенціалу, що помітно впливає на географічний поділ праці, на територіальну структуру природних ресурсів країни як однієї з підструктур її господарства.

5.4. Вивчення ступеня і характеру освоєння природи країни

Досліджуючи країну і район, важливо з'ясувати, як довго тривало господарське освоєння і використання природних умов і ресурсів, тобто ступінь втручання людини в природу.

Для дослідження територіальної структури природних ресурсів країни важливими є такі критерії: 1) ступінь забезпеченості території природними ресурсами; 2) їхня розмаїтість; 3) територіальна концентрація; 4) територіальне поєднання ресурсів; 5) їхня доступність; 6) географічне положення.

Оцінюючи природні ресурси, особливо важливо враховувати такі територіальні співвідношення:

- територіальна відірваність між ресурсами, з одного боку, та виробництвом і населенням - з іншого. Велика відірваність звичайно характерна для великих розвинених країн, всередині яких часто чітко виокремлюються: 1) економічно активна територія, на якій зосереджені населення й основне виробництво та продовжують експлуатуватися агрокліматичні ресурси, проте сильно вичерпані мінерально-сировинні ресурси; 2) незасвоєна територія, часто з екстремальними, несприятливими для життя людини фізико-географічними умовами, проте з багатими мінерально-сировинними ресурсами - ресурсний резерв країни. До таких країн належать США, Канада, Росія, Австралія, Бразилія, Китай, Індонезія. Масштаби освоєння ресурсів в екстремальних районах визначаються не тільки їхніми запасами, а й інтенсифікацією ресурсокористування в країні;

- співвідношення територіальної концентрації основних природних ресурсів з територіальною концентрацією виробництва і населення. У країнах з високою територіальною концентрацією найважливіших мінерально-сировинних ресурсів, які слугують базою для важкої індустрії, переважно висока і концентрація цієї індустрії, а як наслідок - усього виробництва і населення (Польща). У країнах з "дисперсними" ресурсами рівні територіальної концентрації промисловості можуть бути дуже різними;

- важливою є оцінка ролі природних ресурсів у формуванні територіальної структури господарства країни. Для невеликих і середніх країн з бідним ресурсним потенціалом географія природних ресурсів може не відігравати важливої ролі. У таких країнах важливішою є система розселення й інфраструктура, що особливо пов'язує країну з зовнішнім світом - сьогодні головним джерелом ресурсів. Наприклад, у Японії, Італії, Нідерландах, Швейцарії власні ресурси вже давно не визначають територіальної структури господарства. Для Болгарії, наприклад, характерною є зміна територіальної структури при ресурсній переорієнтації;

- зростає взаємодоповнюваність ресурсно-сировинних баз країн внаслідок зростання інтернаціоналізації в сфері природних ресурсів. Тому важливо, наприклад, для країн Західної і Центрально-Східної Європи, оцінювати і роль зовнішнього фактора.

5.5. Рельєф

5.6. Клімат

Характеристику клімату доцільно розпочинати із з'ясування основних закономірностей і понять клімату, послідовно аналізуючи основні елементи, явища і показники, які їх характеризують. Насамперед варто звернути увагу на те, у яких кліматичних поясах розташована країна і які особливості їхнього поширення по території.

Інформація про те, у якій кліматичній області знаходиться країна, є обов'язковою, оскільки кліматичні показники, а також дані погоди прямо залежать від цього. Далі треба послідовно визначити основні елементи: відомості про температуру, тиск, вологість, опади, вітри. Розглядаються параметри показників протягом року, у середньому за рік, за сезонами, а також зміни - амплітуди коливань. Амплітуди важливі для визначення специфічних особливостей клімату. Наприклад, значні амплітуди коливань є типовими для областей з континентальним і різко континентальним кліматом, а в приморських районах амплітуди коливань невеликі. Характеристику всіх кліматичних показників варто давати за основними сезонами.

Характеризуючи основні кліматичні явища, варто зосередити увагу на областях високого і низького тиску, тому що вони безпосередньо впливають на значущість погодних змін.

Характеристика погоди за структурою аналогічна характеристиці клімату: тип погоди, характеристика основних елементів і явищ.

Клімат - це стан нижнього шару атмосфери (тропосфери) за тривалий проміжок часу.

Тропосферу прийнято поділяти на повітряні маси, під якими розуміють великі шари повітря, що володіють відносно однорідними властивостями і рухаються як єдине ціле. Основними властивостями кожної повітряної маси є температура, тиск, вологість, запиленість. Температура залежить від сонячної радіації (кількості сонячного тепла, яке надходить на Землю), а кількість сонячної радіації - від кута падіння сонячних променів, тобто від географічної широти: чим більший кут падіння, тим більша кількість сонячного тепла (сонячної радіації) надходить на Землю. Залежно від величини сонячної радіації розрізняють чотири типи повітряних мас: 1) екваторіальні; 2) тропічні; 3) помірні і 4) арктичні (антарктичні). Важливо також враховувати характер підстилаючої поверхні, над якою формується повітряна маса; насамперед суша це чи море (океан). Над материком формуються континентальні (материкові), а над океаном - морські (океанічні) повітряні маси, які називають підтипами. Будь-яка повітряна маса займає площу в тисячі і мільйони квадратних кілометрів, ці простори з визначеним панівним типом повітряної маси називають основними кліматичними поясами. Існує сім основних кліматичних поясів: екваторіальний, тропічні (північний і південний), помірні (північний і південний), арктичний і антарктичний (розташовані в полярних широтах). На формування клімату суттєво впливає атмосферна циркуляція - закономірне переміщення повітряних мас. Крім поясів постійного їхнього перебування (основних кліматичних поясів) виникають пояси, у яких двічі на рік (узимку і влітку) повітряні маси змінюються: узимку панує одна повітряна маса, а влітку - інша. Такі кліматичні пояси називаються перехідними, до їхньої назви входить префікс суб: субекваторіальний (північний і південний), субтропічний (північний і південний), субарктичний (чи субантарктичний); усього налічується шість перехідних поясів. У кожному з них влітку панує тип клімату, який формується на широтах, розташованих ближче до екватора, а взимку - тип клімату, розташований ближче до полюса. В одному поясі клімат на океані і на материку є різним. Якщо безпосередньо на узбережжі переважає морський (океанічний) клімат, то з віддаленням від узбережжя він стає континентальним. На клімат узбережних територій помітно впливають морські течії. Наприклад, клімат у Норвегії, розташованій на західному узбережжі Скандинавії, є теплішим і вологішим завдяки теплій течії Гольфстрім. А на півострові Лабрадор, розташованому на цих же широтах у Канаді, клімат набагато холодніший і сухіший: цей півострів омивається холодною течією. Крім того, у горах клімат залежить від їх висоти, змінюється співвідношення тепла і вологи, утворюються висотні кліматичні пояси. Характеристика клімату дається в межах визначеного кліматичного пояса чи області, включаючи такі кліматичні показники: температура, тиск, вологість, опади, вітер.

Температура - головний кліматичний показник. Загальна закономірність у розподілі температури - її зниження від екватора до полюсів. Температуру повітря на кліматичних картах позначають ізотермами (лінії, що з'єднують точки з однаковою температурою повітря за визначений проміжок часу). Необхідно проаналізувати середньорічне значення температури, середні значення температур зими і літа, річну амплітуду температур і річний хід температури повітря - зміну середньомісячних температур протягом року. Різниця середньомісячних температур найтеплішого і найхолоднішого місяців називається річною амплітудою температур. Чим менша річна амплітуда коливань, тим ближча країна до океану. Найбільші перепади температур спостерігаються у країнах з різко континентальним кліматом. Звичайно з висотою температура повітря знижується, але трапляється, що з висотою температура повітря підвищується. Це явище називається температурною інверсією. Його можна спостерігати в країнах, які мають складний гірський рельєф.

Розподіл атмосферного тиску на земній поверхні також змінюється по широті, від екватора до полюсів. Існують пояси пониженого тиску (екваторіальний і помірні) і підвищеного тиску (тропічні і полярні). Атмосферний тиск на кліматичних картах позначають ізобари (лінії, що з'єднують точки, які фіксують однаковий тиск). Над континентами й океанами існують області високого і низького тиску. Одні зберігаються протягом усього року, інші виникають тільки взимку або тільки влітку. Замкнена область підвищеного тиску - максимум. Замкнена область зниженого тиску - мінімум. Максимуми і мінімуми - це центри виникнення гігантських вихрових потоків - антициклонів і циклонів, які впливають на погоду. У замкненій області підвищеного тиску формується ниспадний вихор з рухом повітря від центра до периферії - антициклон. У замкненій області пониженого тиску формується висхідний вихор з рухом повітря від периферії до центру - циклон. Від температури повітря, величини атмосферного тиску і характеру підстилаючої поверхні залежать також вологість повітря й опади.