Розділ «3. ТЕРИТОРІЯ В КРАЇНОЗНАВСТВІ»

Географічні кордони - особливий предмет вивчення географії. Кордон виражає якісну зміну одних географічних явищ іншими. Особливим типом кордонів є державні кордони.

Державний кордон - це політична й економічна межа, лімітована державним ладом, національними особливостями, митним контролем, правилами зовнішньої торгівлі та іншими критеріями. Вона визначає межі держави і відділяє територію однієї держави від іншої або від відкритих морів.

Кордони між державами або формувалися історично, і це був дуже тривалий процес порубіжної взаємодії двох або більше кордонів, а іноді й навіть цивілізацій, або ж установлювалися дуже швидко через війну чи внаслідок завершення переговорів і укладання угод.

У дослідженні кордонів держав найбільше значення має їхня класифікація і визначення функцій. Вивчаючи характер державних кордонів, слід користуватися класифікаційним підходом, згідно з яким розрізняють такі принципи класифікації:

- морфологічний;

- природно-географічний;

- генетичний;

- функціональний.

За морфологією розрізняють, наприклад, геометричні, астрономічні, прямі і звивисті кордони. Геометричний кордон - це лінія між двома точками, проведена без урахування природних та історичних меж. Типовим прикладом таких кордонів слугують кордони між штатами в США, між США і Канадою. Астрономічний кордон проводять по меридіанах чи паралелях. Наприклад, кордон між КНДР і Південною Кореєю проведений по 38-градусній паралелі.

Існує два основних етапи встановлення державного кордону - делімітація і демаркація. Делімітація - визначення за згодою між урядами сусідніх держав загального напрямку проходження державного кордону і позначення його на географічних картах. Демаркація - проведення лінії державного кордону на місцевості і позначення його відповідними прикордонними знаками. Робота з демаркації - це перенесення на місцевість результатів делімітації державного кордону.

За природно-географічними ознаками виділяють орографічні, гідрографічні та інші види кордонів, залежно від природних рубежів. Наприклад, у горах кордон переважно проводять по максимальних висотах, які розділяють дві країни. Такий же принцип застосовують і для делімітації та демаркації кордонів на рівнинах. У більшості випадків рівнини не є абсолютно рівними. І тут виділяються певні форми рельєфу, зокрема такі, що не зникнуть із земної поверхні і не змінять власних географічних координат, вони можуть слугувати опорними точками кордону.

За генезисом виділяють найрізноманітніші види кордонів, зокрема залежно від тривалості їхнього існування (повоєнні, колоніальні та ін.). В міжнародній практиці XIX ст. розрізнялися природні і штучні кордони. Яскравим прикладом штучних кордонів є Велика китайська стіна. Природні кордони пов'язані з природними рубежами.

У XIX ст. поширення набула концепція природних мовних (чи етнічних) кордонів, яка пропонувала проводити кордони уздовж лінії переваги тієї чи іншої мови. Наприклад, ця теорія використовувалася при визначенні лінії кордону між Пакистаном та Індією в 1948 р.

За критеріями походження і тривалості існування державних кордонів, тобто за історичним критерієм, розрізняють антецедентні і субсеквентні кордони. Антецедентні кордони передують остаточному заселенню і розвитку районів, які вони оточують. Прикладом антецедентного кордону є кордон між США і Канадою, який встановлювався й уточнювався по 49-й паралелі в період між 1782 і 1846 рр. та розділяв майже незаселені землі (демаркацію цього кордону було завершено лише на початку XX ст.). Субсеквентні кордони є протилежними антецедентним тому, що проводяться після заселення території. До них належить більшість європейських кордонів.

За функціями кордони поділяються на бар'єрні, контактні і фільтраційні. Будь-який державний кордон виконує перелічені функції, лише в різному їх співвідношенні. У процесі глобалізації світового простору головною проблемою стає не локалізація державного кордону, його делімітація чи демаркація, а його функція.

Бар'єрна функція полягає в достатньому відокремленні однієї країни від іншої, при чому таке відокремлення може бути близьким до абсолютного. Для більшості сучасних держав характерна так звана м'яка бар'єрна функція відкритих кордонів.

Контактна функція кордону полягає у створенні на межі двох держав спільних природних заповідників, єврорегіонів, відкритих економічних зон. Наприклад, між Україною, Польщею та Білоруссю створено єврорегіон "Буг". Таким чином прикордонні райони двох або кількох держав стають контактною зоною, яка дає змогу постійно поглиблювати двосторонню чи багатосторонню співпрацю.

Фільтраційна функція кордону полягає в тому, що він покликаний виконувати роль своєрідної мембрани, або фільтра, який пропускає все корисне та потрібне для певної держави з інших країн і затримує все вороже, шкідливе, негативне.

Без чітко визначених і позначений на місцевості державних кордонів держава не може забезпечити своє суверенне право на організацію власної соціально-економічної системи.

Вплив конфігурації території на суспільні процеси привертав увагу давно, але виміряти його важко. К. Ріттер зауважував, що якби в материків були інші обриси, іншою була б і світова історія.